Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

7 лютого, 2009 - 00:00

7 лютого

Позаду п’ять місяців занять — половина навчального року. Залишилися тільки в пам’яті канікули, новорічні свята, вечори. Школа увійшла у своє робоче русло; вчителі підбивають підсумки, складають плани на друге півріччя, знайомлять із ними батьків.

От і сьогодні наш тато (онучки) йде на класні збори. Сподіваємося, все буде о’кей, не так, як вийшло в одного нашого знайомого тата, якому з невідомої причини довелося йти в школу на збори замість мами. Сидить він у класі, минуло вже більше ніж 40 хвилин, учителька детально розповіла про всіх учнів, пора б і про дочку почути хоча б щось. Але от оголошують — збори завершено, всі оргзаходи обговорили; дякуємо, що прийшли — до побачення. А як же в моєї дочки справи? Чому про неї жодного слова?

І тут — який конфуз — з’ясовується, що тато був на зборах... зовсім не того класу, де вчиться його дочка-другокласниця. От така історія.

Любі татусі, а чи часто ви буваєте в школі й чи знаєте ви вчителів, які навчають вашу дитину?

Ніна ХМЕЛЄВА, «День»
Газета: