22 січня
Усі ми — родом із дитинства. І якщо покопирсатися у своїй скрині — пам’яті — то на самісінькому дні можна відшукати і свою найпершу, часом наївну і немислиму дитячу мрію. Це — стати космонавтом, пожежником, співачкою (співати на сцені самій), лікарем... Причому, що найцікавіше, діти впевнені: вони неодмінно будуть — довго. Звісно, я теж мала колись свою мрію, та зараз не про це. Моя онучка (їй нещодавно виповнилося вісім років) спочатку мріяла стати... шпигункою, чим здивувала інспектора на тестуванні під час вступу до школи. Відмовили.
І ось уже два роки вона наполегливо збирає гроші на... коня. Сума за нашими, дорослими, мірками не така й велика — лише приблизно 300 гривень. Значні надходження були за рахунок колядування у знайомих на ці свята. Де утримувати коня — проблеми також немає: вона — у наметі під будинком, він — поряд, у палісаднику. Що ж, мріяти, як кажуть, не шкодить.
Напевно, в ті різдвяні свята й дорослі просили у неба здійснення своєї мрії, адже кожен, думаю, має своє заповітне бажання.
Тож нехай воно збудеться!
