13 листопада
Я телевізор вмикаю рідко, бо крім «95 кварталу» нікого бачити й чути не хочу, на відміну від хазяйки квартири, в якої знімаю кімнату. Та цілодобово стирчить біля «голубого» екрану та уважно вдивляється в задоволені обличчя народних обранців, які цілодобово їй щось обіцяють. Так і почула я від одного з вищезгаданих про «користь від кризи».
«Фінансова нестабільність допоможе зробити переоцінку цінностей. Люди почнуть дорожити своїм робочим місцем, підвищиться плідність праці»... Ого, подумала я, думка настільки глибока, що близька до утопічної.
От я, наприклад, йду з роботи тільки тоді, коли виконаю повний обсяг завдань, запланований на робочий день; а плідність праці під загрозою безробіття у моєму випадку й з місця не рушить, бо від страху розуму не додасться. А чим же дорожитимуть ті, хто «впіймає» хвилю скорочень.
Одним словом, мене ця проблема так зачепила, що довго-довго обмірковуючи над її змістом, я зрозуміла — панове можновладці, ви знущаєтесь?!
