25 жовтня
Вчора ми відзначили твій день народження. Як завжди, прийшли твої друзі — згадували якісь приколи з минулого (вам є що згадати), говорили про майбутнє. У тебе небагато друзів, але ця ваша дружба перевірена роками — у вас спільні справи, спільні інтереси, спільні знайомі. Як і ця спільна традиція — всі свята відзначати разом. Я не могла її порушити, хоча це вже другий твій день народження без тебе. Ніхто з нас не може повірити, що тебе немає — стосовно тебе ці слова не застосовуються. Хоча б тому, що кожного дня твоїми очима дивиться на мене наш зайчик, тому що у нього до смішного твої манери і він щодня чекає і «погрожує» мені: «тато приїде — я все йому розкажу», тому що постійно друкуються твої статті й втілюються заплановані проекти, тому що приятелям і знайомим здається, що ви так давно не бачились лише через якісь незрозумілі обставини та взаємну зайнятість. І ніхто не може повірити, що ви не побачитесь ніколи. Минув рік. Я стала на рік старшою, і наша різниця у віці невпинно скорочується. Але тепер я точно знаю — смерть не розлучає людей, які люблять і все пам’ятають.
Я люблю тебе, сонечко, з днем народження!
