7 жовтня
Повернімося до «мовного питання». Ні, я не збираюсь дискутувати про двомовність, державну чи недержавну мову. Просто пригадала курйозні випадки, пов’язані з нею.
Досі пам’ятаю урок української мови класі в дев’ятому. На пропозицію вчительки перекласти загальновідоме «строить глазки» клас дружно вигукнув: «Будувати очки»... «Е ні, мої любі, — «пускати бісики». Ми довго знизували плечима: до чого тут «глазки» і «бісики»...
І зовсім свіжий випадок. Одна знайома дівчинка вирішила, завжди й скрізь, відтепер розмовляти виключно українською. Від неї я почула такі «перлини» (не знаю, жартома це було чи на повному серйозі): «волісся» (волосся), «футбілка» (футболка) й т.ін. Хотілося відповісти фразою з анекдоту: «Ну, что ж, попытка — не пытка, правда, товарищ Берия?»
Посміхніться, борці за чистоту мови! Тим більше, що під час поширення осінньої депресії це ой як доречно.
