1 квітня
«Сиджу я на парі, та й думку гадаю — закінчу навчання, а що буде далі?»... Міркування на подібну тематику заповнюють мою світлу голову не вперше, але цього разу я довезла їх додому, поділилася з рідними — і кожен висловив своє бачення розвитку подій після одержання довгоочікуваного диплома.
Мама, яка завжди й у всьому мене підтримує, твердо мовила: «Знайдеш роботу, купиш квартиру (матуся моя — натура романтична). Дасть Бог здоров’я — ми допоможемо. А ти, головне, не лінуйся». Версію бабусі всі давно знають: ось зустрінеш у Києві гарного хлопця, вийдеш за нього заміж, там і залишишся. Тут головне — парубка ретельно підібрати. Дідусь згадав про їхню хатину в селі — набридне в столиці, до нас приїдеш, корівку пастимеш. Тато запропонував вступити до іншого ВНЗ на іншу спеціальність — не знаєш, що робити далі, продовжуй те, що раніше робила.
Так розмова набрала обертів. Всі почали жартувати, вигадуючи інші сценарії мого життя. А мені стало набагато легше — я не самотня, маю підтримку, мене люблять, отже — все буде добре, хоч би як воно було.
