22 березня
Хто б допоміг мені знайти візка на тому берлінському вокзалі й завантажити до вагону усі мої валізи, якби не Беттіна? Ми познайомилися з нею випадково і одразу подружилися. Народжена у НДР. Беттіна назавжди залишилася патріоткою «малої батьківщини». Коли й радить мені почитати якихось німецьких письменників, то найперше НДРівських. Це вона подарувала мені книгу Яни Гензель «Діти зони», портрет покоління, яке рано подорослішало, бо одного ранку прокинулося в іншій країні, з якої зникли тисячі звичних речей: стінгазети, пілотки, скляні пляшки з молоком, робота батьків, перспектива. Беттіна теж належить до покоління тридцятирічних «дітей зони», в компанії західних однолітків вона так само страждає від того, що не розуміє алюзій на дитячі мультики, які просто не дивилася. Нам з Беттіною було цікаво перш за все ділитися своїм сприйняттям Заходу і говорити про Схід. А тепер вона пише мені листи з міста, в якому мене більше немає, і вони йдуть до мене електронними мережами із Заходу на Схід. Беттіна переказує новини: почалося Берлінале, 22 лютого в місті виступатимуть «Гайдамаки».
