20 березня
Я натрапила на цей текст випадково. Це був сайт одного львівського журналу, текст семирічної давнини львівської перекладачки, переклади якої мені подобаються. Вона писала про українсько-німецьку подорож на кораблі по Дніпру, яка дуже знервувала авторку. Для неї це була ніби подорож у часі, повернення в Радянський Союз. Херсон вона назвала містом братків. Далі авторка запропонувала наступного разу запросити німців до Львова і показати їм той журнал, конкретну роботу і українську Україну. Дочитую і розумію, що щойно мене особисто образили. Мені хочеться спитати: люди, ну що я вам зробила? Але в суворих східноукраїнських краях, у яких я виросла, такої слабкості не виявляють. У такому випадку телефонують браткам (насправді ж братам) і кажуть: мене образили. Брати завжди готові захистити скривджених. Бо ми, українці, — народ з тисячолітньою історією, захищати скривджених — наша давня традиція. Подзвоню я братові, а він запитає: хто тебе образив? Текст, скажу, останнім часом взяла моду ображатися на тексти. Не страждай фігнею, скаже він мені. І буде правий.
