6 лютого
Мені багато чого в ній подобається. Ну по-перше, мені подобається, як її звати. Її звати Лілі Ґолден. Блискуче ім’я, як на мене. І виглядає вона теж завжди блискуче, любить срібні сукні, золоті прикраси, зі смаком використовує тіні та блиск для губ. Окрім того, Лілі — дуже цікава людина. Вона не лише учений-африканіст і почесний доктор Чиказького університету, а ще й активна суспільна діячка. Активізує діяльність «Товариства Доброї надії» по співробітництву Росії з ПАР, відкриває африканські товариства у Німеччині, Іспанії та Італії. З нею можна поговорити про що завгодно: і про виборчий процес, і про незалежні ЗМІ, і про громадянське суспільство, і про правову систему. Одна вона зможе проконсультувати вас по проблемі заворушень у спальних кварталах Парижа, де й сама свого часу жила, а поміж тим захоплююче розкаже про українську громаду Чикаго. Це від неї я дізналася, що Пушкін для чорних американців — великий чорний поет. Але щоразу, коли її бачать, говорять: «Дивіться, оно пішла мама Єлєни Ханги». Без сумніву, Єлєна — найбільше досягнення Лілі.
