29 січня
Люди діляться на тих, хто може танцювати у непризначених для танців місцях, і на тих, хто у таких місцях не танцює. Я все життя танцювала у спеціально відведених для танців місцях, але одного разу все змінилося. Це було на морі, ми компанією поверталися набережною до готелю, а біля кафе лунала музика. Ми зупинилися і, не домовляючись, почали танцювати просто на дорозі, ні на кого не звертаючи уваги і ні про що не думаючи. Була гарна музика і була реакція тіла на музику — танець. Удруге це сталося зі мною у міському парку. Танцювалося мені недільного вечора у натовпі, що зібрався послухати гру на барабанах на площі. Мій друг був трохи шокований через таку мою поведінку, він не з тих, хто танцює у непризначених для танців місцях. З тих пір я танцюю всюди, особливо люблю танцювати там, де танцювати не прийнято, у вагонах метро, у чергах до кас, в університетських коридорах, на порожніх кухнях. У мене постійно плеєр у вухах, тому часом мене просто неможливо зупинити. А що, хіба ви бачили де-небудь табличку з написом «Танцювати заборонено?» Хоча мені здається, що якби такі таблички з’явилися, люди б частіше танцювали.
