15 листопада
Ми з тобою живемо в місті птахів і поетів! Бачиш, з висоти пташиного польоту видно пір'їнки його готичних веж та барокові гнізда балконів. У цьому місті неможливо не бути поетом і не літати — птахом або крилатим левом. Ми з тобою, друже, розділяємо небо над містом з тисячами левів. І під вечір, коли затихають колії та електричні проводи, вони починають писати вірші та смакувати вино, душа бруківки млосно пригадує стукіт підборів, шурхіт слів, кроків та туристичних рюкзаків. Тут відчувається якась дивна містерія запахів, думок, спогадів, схожих на дежа вю. І буває так щемко на душі від того, як мелодія старовинної флейти наповнює собою скверики і вулички, а мереживо дощу перетворює їх на сюрреалістичне полотно — може це просто старечі сентименти?!Вечірнє місто запалює вогні, а з кав'ярень шлейфом розлітається аромат кави по-львівськи. Як і в будь-якому іншому місті, тут безліч жебраків із протягнутою рукою — але такої кави немає ні в одному європейському місті. Тут я стільки років жив птахом і поетом, а завтра помру... Моє серце викинуть на звалище. Згодом на цьому місці виросте нова будівля. А ти не хвилюйся, мій кам'яний друже, тобі ще тут стояти й стояти. Реставрація, звісно, потребує солідних коштів, а от реконструкція чи, принаймні, косметичний ремонт тобі гарантований.
