Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

27 жовтня, 2007 - 00:00

27 жовтня

Допоки? Хочеться кричати це слово в обличчя чиновним мужам, які очолюють відповідні відомства у державі. Допоки різна наволоч буде нагло топтатися по найсвятіших символах нашої держави: то у Харкові, осквернивши пам’ятники Тарасові Шевченку і жертвам Голодомору, то в Кривому Розі, то на Чернігівщині у Меморіальному комплексі пам’яті Героїв Крут, то в Полтаві пам’ятник Симону Петлюрі, то в Тернополі, втоптавши в землю Державний прапор України. А це ще залізли на Говерлу — напакостили й там.

То до яких же пір безкарно, чорт забирай, ці мерзотники будуть плювати в обличчя державі й цілій нації, а ви смиренно і мовчки витиратимете плювки? А чи не пора вже гнати їх в три шиї з цієї землі, якщо ми все-таки незалежна держава, а не «Кієвскія губєрнія при великой империи».

Валентина ОСИПОВА
Газета: