4 жовтня
Бабине літо... Як просто і влучно назвав народ другу половину вересня — перші дні жовтня, коли розум велить думати. Осінь... Ой, уже осінь!.. А природа кожного дня, навіть після легенької вранішньої сивини на лугових травах, яка опускається у прохолодну ніч, кожного дня розгулюється і дарує таке літнє тепло, що душа оптимістично виспівує: Ще літо! Яке чудове літо! Бабине літо — це коли біля твоєї хати ще шаленіють у цвітінні чорнобривці і жоржини, коли повний місяць ще ледве проглядається через густе листя на вербах, коли пройшовши першим з півтора кілометра по стежинці за околицею села, назбируєш на волосся і одяг стільки павутини, що вона летить за тобою, як якісь ефемерні фантастичні крила.
Бабине літо — це коли щемить душа, як очі бачать в дзеркалі павутину зморщок на обличчі і павутиння сивини у волоссі, а в серці ще скільки тепла, що ним можна зігріти весь світ...
