7 серпня
Ми бачилися з Леоном усього раз у житті. Я приїздила на семінар до Пітера, що проходив у Ермітажі, а Леон зайшов туди як випадковий глядач. Ми познайомилися і обмінялися адресами, а через рік якось випадково почали листуватися. З тих під я багато дізналася про Леона: він працює на телебаченні, а недавно читав свою першу лекцію в університеті. Леон давав мені почитати написані ним статті й інтерв’ю, а зараз я отримую від нього літературні листи. Це я так їх називаю, бо на перший погляд це звичайні собі листи. Леон починає їх так, як і годиться починати листи: «Привіт, як справи?» А потім пише про себе, але виходить у нього замальовка, нарис, буває і репортаж. Іноді мені здається, що Леон просто пише роман, а у листах до мене присилає уривки з нових розділів, щоб подивитися на мою реакцію. Але я його чудово розумію, бо усі мої листи — це, по суті, такі самі колонки, одну з яких ви зараз читаєте. Я і Леонові на його роман отакими колонками відповідаю.
