25 липня
Якось я їхала у Криворізькому потязі в одному купе з Зоєю. Зоя везла немовля. Ми розговорилися, виявилося, що Зоя поверталася з виправно-трудової колонії у Мордовії. Народила теж у колонії. Діти на півночі майже завжди народжуються хворими, тому Зоя дуже раділа, що їде додому — у Кривий Ріг. Тільки домашніх вона не попередила про те, що повертається. Про дитину вони теж, наскільки я зрозуміла, не здогадуються. Вона розповідала, як незнайомі люди допомагали їй у цій довгій і небезпечній дорозі. А Зоя наче та Бланш Дюбуа з «Трамваю «Бажання»» все життя покладалася на доброту першого ліпшого. Минулого року мені було дуже важко вчитися у Москві, треба було рано вставати, щоб встигнути на англійську, Я спала по чотири години на добу й нічого не встигала. І ще, пам’ятаю, жартома я часто порівнювала моє навчання у Москві з перебуванням у трудовому таборі. Так от, поспілкувавшись із Зоєю я більше так не жартую.
