23 травня
Навіть не знаю, як ставитися до мера Москви Юрія Лужкова. Мені не подобається, що на місці потворного готелю «Москва» знову щось будують, мені не подобається ідея зробити на Старому Арбаті дорогу з підігрівом, мені не подобається всюдисуща творчість Зураба Царетеллі. Але мені подобається Лужков міст.Через нього можна пройти з Болотної площі до Третяковки і помилуватися кінотеатром-фабрикою «Ударник», а коли вмикають фонтани — веселкою. Мостиком завжди гуляє багато народу, приїздять фотографуватися молодята. А недавно я побачила на його витіюватих ґратах мільйон замків, яких раніше не помічала. Деякі з них висять тут так довго, що їх цієї весни пофарбували разом з ґратами. На кожному назавжди причепленому до ґрат замкові написано два імені і дату. Виявляється, закохані таким чином висловлюють серйозність своїх намірів і приковують свої серця до моста Лужкова. Ключі від назавжди закритих замків вони, мабуть, кидають у воду каналу. Але я от що подумала, як бути, коли раптом щось не зрослося? Що в такому разі робити, стрибати на дно каналу у пошуках ключа від замка? Ось через це і здалися вони мені спершу схожими на цвинтарні таблички: ім'я, дата, а деколи ще й приклеєна скотчем вицвіла на сонці фотографія.
