20 березня
Я люблю рибалити, наче той соліст гурту С.П.О.Р.Т. Але де ж тут у Москві порибалиш? Є тут і Москва-ріка, і Патріарші пруди, але ж там певніше за все водяться самі двоголові окуні-мутанти. Хоч і там можна було б порибалити, відпускаючи рибу, як старий рибалка з новели Василя Ґабора. Але москвичі люблять рибу інакше. Найкраще цю любов ілюструє знак з реклами «фіш- гаусу» «Филимонова и Янкель»: серце, проколоте виделкою. І чого тут тільки немає на підтвердження цієї любові: і мільйон рибних ресторанів разом з рибними бутіками, і Федеральна аґенція з риболовства, і Союз риболовецьких колгоспів Росії! А ще є такий тост: «Ну, за рыбалку!»
Але несподівано у самому центрі Москві на рекламному екрані над Тверською я побачила заклик Всесвітнього фонду дикої природи: «Врятуйте осетра, відмовтеся від чорної ікри!» Нормальний заклик нормального фонду дикої природи. Але щоб у столиці Росії з її ставленням до ікри як до звичайної їжі, яку тому й прикольно їсти, що ложками? Це як мінімум круто! Майже як реклама «Кока-Коли» на прапорі Радянського Союзу, якби вона там раптом свого часу з'явилась.
