20 лютого
Кому доводилося перевозити у громадському транспорті шафу, комп'ютер або прасувальну доску, той знає, як почувався чоловік, про якого я хочу розказати. Він перевозив плюшевих окунів. Мабуть, з добрий десяток плюшевих окунів. Зайшов до метро, сів на лавку, а величезні хвости гігантських плюшевих окунів визирали з двох жовтих пакетів. Очевидно ж, що він повертався з рибалки. Очевидно й те, що порибалив успішно. Люди, що проходили повз нього, дивилися спочатку на чоловіка, потім на окунів, потім знову на чоловіка. А окуні були такі величезні, що показати їх довжину на ескалаторі було неможливо, обов'язково зачепив би рукою сусіда сходинкою нижче.
А, здолавши весь свій маршрут до кінця, чоловік прийде додому і посмажить цих величезних плюшевих окунів на плюшевій сковородці. Або випустить їх поплавати до пласмасової ванни з пласмасовою водою. Пам'ятаєте кліп Rodger Sanchez на пісню «Another Chance» про дівчину, яка ходить по Нью-Йорку з величезним червоним серцем в руках? Зворушливий московський варіант: чоловік з двома пакетами плюшевих окунів.
