5 грудня
Підземна Москва часом набагато цікавіша за наземну. Монументальні мозаїки на станції метро «Київська», люстри у формі хімічних сполук на станції «Менделєєвська», величезна зірка на стелі павільйону станції «Курська». Але станція «Площа Революції» просто страшна. Ні, не у сенсі гидка, а у сенсі страху, який виникає при спогляданні 76 бронзових скульптур у зріст людини, які ростуть прямо зі стін і зображують творців і захисників нового соціалістичного світу: озброєних солдат і матросів, робітників і колгоспників. Пересуватися у час пік у метро неприємно, бо усі штовхаються. А слухати віршики Аґнії Барто на ескалаторі — приємно, бо вони нагадують дитинство. А ще красиво проїжджати відкриті частини лінії, наприклад, з одного берега Москви-ріки на інший, особливо ввечері. І слухати класику в переході між «Курською- радіальною» і «Курською-кільцевою» теж красиво. А ще метро можна використовувати для соціологічних досліджень: досить порахувати тих, хто притримує після себе двері на виході, щоб дізнатися кількість інтелігентних людей у місті.
