18 травня
«...Ця наука підпорядковується тим самим принципам і тим самим методам, що й фізичні науки», — стверджував своє бачення економіки як науки Моріс Аллє у Нобелівській лекції 1988 року. Наприкінці травня цього року досліднику, котрий у найпохмуріші часи французької та європейської історії не боявся йти всупереч панівним ідеям і доктринам, виповнилося б 100 років.
Зі спростуванням хибності переконань у тому, ніби «з приводу економічних проблем можна лише висловлювати певні міркування, а твердо щось знати в цій галузі (так, скажімо, як знають у фізиці) просто-таки неможливо», тоді ж виступив українець Микола Руденко. 1988 року він опублікував есе «Шлях до хаосу (з приводу економічних реформ М.Горбачова)». Це було в США, де опинився правозахисник після 11 років концтаборів та заслання: таким виявився «гонорар» за те, що мислитель насмілився піти проти обивательщини у марксистській науці...
Значним здобутком М.Аллє є його теорія надлишку. До найістотніших досягнень М.Руденка належить субстанційне осягнення надлишку зерна як енергії прогресу — фізичного аналога абсолютної додаткової вартості. Однією із найвагоміших розробок М.Аллє вважається економіка ринків. Унікальним доробком М.Руденка є фізико-економічне обѓрунтування ролі надлишку зерна у творенні й розвитку ринків, держав та цивілізацій. На часі поєднання здобутків французького та українського науковців: адже їх новації творять фундаментальні підвалини адекватної викликам ХХІ століття парадигми ринку як вільного руху могутнього надлишку зерна, спроможного гарантувати земне безсмертя.
За плечима відважних дослідників — спадщина геніальних попередників, насамперед Франсуа Кене та Сергія Подолинського, у «схрещенні» доробку яких належить вбачати запоруку повної, а не часткової Істини. Формула «М.Аллє плюс М.Руденко» покликана доповнювати формулу «Ф.Кене плюс С.Подолинський», яка уособлює непроминущу значущість внеску національних геніїв у збагачення золотого фонду загальнолюдської економічної культури.
...На робочому столі посла Франції в Україні лежить звернення автора цих рядків із пропозиціями щодо співробітництва на теренах європейської наукової школи фізичної економії. Навряд чи є сьогодні у науковців Франції та України, Європи і світу почесніша місія. Адже йдеться про економіко-філософське утвердження ідеї продовження життя на Землі.
