Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

1 червня, 2006 - 00:00

1 червня

«Не плюй у криницю, бо ще прийдеш по водицю» — вчить народна мудрість. Але люди негорді плюють і ту водицю п'ють. А якщо плюнути в колектив і потім ним (колективом), наче нічого не сталося, користуватися? Ми — народ здебільшого юридично безграмотний і не знаємо, як можна в нашому суспільстві відшкодувати моральні збитки, якщо тебе обмовили, оббрехали.

Наприклад, компанія в будинку, де іноді вам дають по шматку пирога. І раптом комусь спадає на думку, що хтось із цієї компанії заліз в його особисті речі та скористався, скажімо, цінними відомостями (хоча ніхто з присутніх про ці «цінності» не знав). І оця людина починає нашіптувати на вушко одному-другому і показувати пальчиком — що оцей і отой могли таке вдіяти. Промовчати — значить, потурати брехуну, адже ситуація може повторитися, і тодi можуть пальчиком показати знову на когось. Зацідити в пику? — Неінтелігентно. Залишається уповати на суд Божий?

Ніна ХМЕЛЄВА, «День»
Газета: