4 травня
Як і всякий, хто давно і невиліковно хворий філологією, досить часто, коли вже все передумано, або взагалі про все на світі надоїло думати, звертаюсь до етимології слів. З раннього дитинства й до сьогоднішньої сивини цікавить, чого саме цей предмет чи поняття названо саме так, саме цим набором звуків.
Отож, сьогодні на черзі «чоловік» — чоло і вік. Тобто істота, створена богом надовго, на цілий вік, а в тому чолі, високому і чистому — розум. Від самого дня народження і до останнього подиху ця богодана істота має користуватися розумом, що формує совість, сумління, які бувають абсолютно чистими тільки у святих, або у тих земних людей, які ними «ніколи не користуються». Яким би чудовим був цей світ, якби кожне «чоло», створене богом, увесь свій вік не забувало про своє призначення посильно творити добро на землі для всього живого і неживого.
