Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Щоденник

28 квітня, 2011 - 00:00

28 квітня

До рідної домівки — світ далекий. Тож часто мандрую до села подумки. За Каневом — весь час прямо і прямо — промину Черкаський поворот. Залишиться позаду Полствин. Далі чепурним рядком вималюються оселі в Мартинівці, яка непомітно перейде у Дарівку. Коли підіймуся на підгірок, ліворуч із зелені лісу передаватимуть привіт Ключники. Потім — Таганча — майже біля рідного села. Ще кілька хвилин — і ось уже роздоріжжя, звідки починаються найвіддаленіші від райцентру Мельники. Далі — за ходом дороги — прямо і прямо. А тільки-но з-за соснової «трьохрядки» завидніється рідна хата, очі самі шукають на краю городу рідну постать у білій хустині. Здрастуйте, рідний куточку, і ви, мамо. До вас дорога така далека. До вас дорога така легка...

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: