31 січня
У плетениці днів, що біжать, буває іноді, що який- небудь звук, запах, колір викликає в пам'яті давно забуті асоціації.
Якось прокинулася — було ще рано вставати — чоловік щось розігрівав собі на кухні. І тут несподівано проявився кадр із далекого дитинства. Літній ранок. Кімната в сільській хатині; відблиски сонця на підлозі від розлогого дуба за вікном. Чути, як порається біля плити бабуся. І від усього цього — приголомшуюче почуття спокою, захищеності і очікування дива від дня, який ще весь попереду.
У такому настрої починаю того ранку свій робочий день.
Бабусі давно вже немає, тепер я сама вже бабуся і хочу, щоб у моїх онучок було якомога більше таких світлих моментів. Тому не поспішайте стати дорослими, збирайте їх до своєї майбутньої скарбнички радості.
