28 січня
Спостерігаючи, як «конотопська пассіонарія» готується до перемоги на виборах у Верховну Раду, із газет довідалась, що Наталя Михайлівна і її мікропартія тепер дуже популярнi у Москві. Головний іміджмейкер Гліб Павловський глибокодумно говорить про перспективи українських проросійських міноритаріїв, а інформацію про Україну Москва досить часто дає в інтерпретації Вітренко, яка у Москві відкриває цілий інформаційний центр. Ото вже бруду виллє на «всіх і вся» «дочка України», ото вже відведе душу і не тільки в Києві буде йти з «воплями» спереду колони ветеранів «київської лаври Московського патріархату», а й з самої Білокам’яної патріотично і щиро поливатиме всіх, хто не з регіонами і не з прогресивними соціалістами.
Важко мені, простодушній (яка запам’ятала, як ще рвучись у ВР на попередніх виборах, Вітренко вже тоді неоднозначно і не зовсім таємно плекала мрію про колимські, магаданські «квартири» для «інакомислячих»), зрозуміти Росію, яка, не соромлячись ні Бога, ні людей, висуває на передній фланг «братських» стосунків з Україною такого пошибу політдіячів. Що ж, ще Тютчев говорив:
«Умом Россию не понять...»
А ми тепер додамо: «...а іншими місцями сприймати Росію досить часто боляче».
