7 грудня
Моя сусідка Галина Сергіївна — колишня сільська вчителька. І хоч їй уже на дев’ятий десяток добре звернуло, але як активна людина громадянин, вихована радянською школою, вона з інтересом слухає радіо, читає газету «День», яку я їй часто презентую, бо виписати сьогодні навіть районну газету на вчительську пенсію — розкіш. Тож часто доводиться бесідувати з сусідкою і відповідати на її запитання щодо теперішньої політичної лексики, тлумачення якої часто густо не відшукаєш навіть условниках. Якось, пам’ятаю, ми ледве дійшли згоди, що воно таке «менталітет». А оце зовсім недавно предметом нашого обговорення стала «глобалізація». Шукали її проявів у економіці, у взаємовідносинах між державами, в узагальненому одязі, який носять чоловіки і жінки на всій планеті, у музиці...
А найяскравішим проявом її, сміючись, визнали той факт, що на нашій сільській вулиці з’явились нові сусіди — китайська сім’я, батько якої знайомиться з нами, називаючи себе Михайлом, а син, що женився на українці Оксані, – Федором. Цим літом вони купили у нашому селі хату. І по тому, як ретельно взялись за її ремонт і упорядкування, видно, що представники мільярдної нації надовго і глобально осіли в Україні.
