Днями кілька українських журналістів мали приємну можливість поспілкуватися в неформальній обстановці з працівниками посольства Греції. При цьому з'ясувалося, що навіть дипломати, які постійно працюють у нашій країні, не дуже добре обізнані щодо потужного промислового потенціалу України (здебільшого орієнтуються на металургію, хімію й ліс). Але здивувало не це. Відповідаючи на запитання «Дня», дипломати гордо починали з того, що їхня країна — держава з ринковою економікою. Слід сказати, що українські журналісти про це чудово знають. Ось тільки здалося, що греки зовсім ще не звикли до того, що й Україна вже має такий статус. І саме тому дивилися на нас, а вірніше на українську економіку, досить зверхньо.
Проте нам, схоже, на це, за великим рахунком, нічого ображатися, оскільки у нас ще дуже слабкий найголовніший ринок країни — загадковий ринок цінних паперів, або, як його ще називають, фондовий ринок. На ньому не купиш ні хліба, ні цукру, зате можна придбати підприємства, які їх виробляють...
А ще питання в тому, хто купить. Чи обов'язково, щоб це був іноземець? Адже й ми не такі вже й бідні. Наші сукупні мільярди вже утворилися, але працюють, чесно кажуч и, поки досить погано. Звісно, не йдеться про добродіїв Ахметова, Коломойського, Пінчука та інших, які знають, як розпорядитися своїми грошима. Часто не вміють цього наші прості громадяни, страждаючи від безлічі комплексів, навіяних важким минулим, і вважаючи за краще вкладати тільки у щось насущне або абсолютно зрозуміле.
Найбільш надійними напрямками вкладання коштів для громадян України є купівля нерухомості та створення власного бізнесу. Про це свідчать результати опитування, проведеного Фондом ім. Разумкова на замовлення Української асоціації інвестиційного бізнесу. За словами її гендиректора Євгена Григоренка, за п'ятибалльною шкалою переваг нерухомість набрала 4,57 бала, а власний бізнес — 3,98 бала. Одразу ж за бізнесом йдуть ювелірні вироби — 3,79 бала, дорогоцінні метали — 3,58, антикваріат і предмети мистецтва — 3,56, автомобілі — 3,54 бала. А далі позиціонуються групи любителів тримати гроші вдома, на банківських депозитах (запам'ятаємо порядок двох останніх позицій), а також людей, захоплених купівлею електронної й побутової техніки — 3,22—3,23 бала. Зі значним відривом відстають вкладення в цінні папери — 2,68 бала, страхування життя — 2,66 бала, інститути спільного інвестування (ІСІ) — 2,49 бала. Замикають список недержавні пенсійні фонди (НПФ) — 2,46 бала.
Словом, у ринковій країні у громадян поки ще абсолютно не ринкові мислення й уподобання. Люди ще не навчилися думати про завтрашній день з надією здебільшого на себе й покладаються головним чином на державу. А їй і тим, хто її представляє, як давно вже зрозуміло, аж ніяк не до нас. У них своя сорочка, хоч би кого ми внаслідок виборів в неї вдягли. Отож, треба не просто сидіти на грошах, як один друг людства на сіні, а давати їм, нехай їх навіть і не багато, правильний хід.
Наприклад, відомо, що найвищу прибутковість забезпечують інститути спільного фінансування, що є своєрідною сполучною ланкою фінансових потоків між населенням і фондовим ринком. Кому відомо? Хіба що тим, хто професійно займається цим ринком. А інші грошовиті громадяни про це навіть і не підозрюють. Суспільно необхідними інвестиціями є також вкладання в недержавні пенсійні фонди. Але похвалитися ними наша країна поки що також не може. Тому що громадяни досі мало довіряють навіть таким перевіреним інститутам, як банки, і майже нічого не знають про ІСІ, які все одно навівають спогади про майбутнє в образі трастів, що канули в Лєту.
Чи можна зробити в цьому питанні якийсь прогноз? Дуже важко. Одна з основ: вже 2007 року Нацбанк має (можливо, навіть удвічі) намір підвищити вимоги до капіталу небанківських фінансових установ, до яких входять і ІСІ, що фактично ще не оперилися й практично невідомі населенню. Так, при цьому підвищиться їхня надійність і, можливо, довіра до них. От тільки куди дівати ризик монополізації цього ринку, а отже й подальшого застою ринку цінних паперів.
Недарма українські фондовики вимагають переходу парламенту, уряду, відповідних міністерств і відомств від декларацій про розвиток сприятливого інвестиційного середовища до ухвалення законодавчих і нормативних актів. Але коли це ще буде?
