З літа Київ піддано рекламній атаці однієї з найбільш відомих фінансових пірамід ХХ сторіччя — сумнозвісної МММ. Ці три літери волають до жадібності киян із міського асфальту (для реклами на асфальті було виготовлено 130 трафаретів), зі 100 білбордів і зі стін практично в кожному вагоні метро. Реклама нової-старої піраміди з’явилася й в українських соціальних мережах. Кажуть, рекламною «розкруткою» МММ опікується одна потужна PR-компанія з Москви. За оцінками експертів, на цю рекламну кампанію в Україні витрачають щомісяця майже 300 тисяч гривень!
Згадаймо, що внаслідок банкрутства МММ 17 років тому потерпіли від 10 до 15 мільйонів надміру довірливих людей лише в Росії. Постраждали тоді від шахраїв і наші співвітчизники — бо свою мережу компанія розкидала територією ледь не всього СНД. Засновника ж МММ москвича Сергія Мавроді було зрештою засуджено до тривалого терміну ув’язнення.
МММ була класичною фінансовою пірамідою — якийсь час вона зростала коштом грошей нових залучених до неї членів. Неофітів приваблювали щомісячними виплатами розміром до 100%. Розмір обігу коштів цього трасту в найкращі часи дорівнював третині держбюджету Росії! Але зрештою, як і будь-яка піраміда, МММ збанкрутіла. Як і сумної пам’яті Будинок селенгу та інші трасти, які зродилися з каламутних хвиль великої української депресії 90-х років.
Та ось Мавроді відсидів свій термін ув’язнення — і знову взявся за старе. Замість померлого АТ «МММ» він на початку цього року створив віртуальну фінансову компанію МММ-2011, яка, втім, знову збирає з людей цілком реальні гроші. Щоправда, вже з обіцянкою дивідендів до 60% щомісяця. Проте для українського фінансового ринку це все одно величезна прибутковість — нагадаємо, що розмір депозитної виплати за банківським внеском рідко перевищує 10%.
Треба визнати, що момент для завоювання ринку в Україні Мавроді вибрав досить вдало. Глибока економічна криза в країні триває вже три роки. Унаслідок так званих «реформ» життя українців поліпшилося вже майже до рівня смерті. Підприємництво практично задавлене, заробити в країні серйозні гроші легальним шляхом зараз неможливо. Перспективи виживання розікраденої та скорумпованої української господарки геть невтішні.
З іншого боку, шахрайську історію МММ 17-річної давності вже встигли підзабути. І коли приходить хтось і обіцяє людям швидке збагачення «надурняк» — вони чують саме те, що хочуть почути, не дуже замислюючись над можливими наслідками.
Через місяць після початку масованої рекламної обробки українців на діяльність МММ звернула, нарешті, свою увагу влада. 19 вересня Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг заявила, що МММ-2011 діє в Україні незаконно. Юридичну особу «МММ-2011» не долучали до Держреєстру фінансових установ, який веде Держкомісія, вона не отримувала статусу фінансової установи, їй не надавали ліцензій на відповідні види діяльності.
Держфінпослуг на своєму офіційному сайті підкреслила: відповідно до законодавства України, діяльність із надання будь-яких фінансових послуг, які передбачають пряме чи опосередковане залучення грошей від населення, можна здійснювати тільки після отримання ліцензії.
Дивує лише млявість контрпропаганди державного органу на фоні шаленої активності МММ-2011. Чиновники почали виступати в широкій пресі з відповідними роз’ясненнями та застерігати українців від участі в цій фінансовій афері лише після того, як у неї втягнулося півмільйона громадян, а її рекламні бюджети почали вимірювати цифрами з п’ятьма нулями.
Але, як виявилося, держава безсила проти нової витівки Мавроді. Воювати з новою фінансовою аферою влада поки що може лише порадами: «не несіть туди гроші», «це ж фінансова піраміда», «це небезпечно»... А вітчизняна законодавча система жодним чином не захищає права громадян у випадку з МММ-2011. Більше того, як зізнався нещодавно в інтерв’ю UBR перший заступник голови Держфінпослуг Андрій Литвин, головний регулятор вітчизняного ринку фінансових послуг безсилий і проти поширення інформації про МММ-2011. За словами А. Литвина, рекламувати надання фінансових послуг в Україні може будь-хто незалежно від того, чи зареєстровано його як суб’єкт фінансового ринку, чи ні.
Одним словом, держава за 20 років не спромоглася належними чином закрити тили фінансової безпеки своїх громадян, і цим вона вкотре залишила їх без належного захисту перед лицем очевидної небезпеки.
Проте подібні «сюрпризи» з боку держави та вітчизняного законодавства перестали бути несподіваними. Більшість українців уже звикла не довіряти судовій системі, бо вона корумпована, і законам, бо їх пишуть під чиїсь інтереси, а не задля добробуту народу, який повинен ними послуговуватися. Тож стратегія «самому обстояти свої інтереси» для українця вже давно має бути звичною. Тому й дивує, що українці удруге наступають на ті ж граблі, якими 20 років тому набили собі болючу ґулю.
Здавалося б, реінкарнація МММ після такого гучного провалу вже неможлива. Аж раптом тепер, у часи кризи, коли влада просить «затягнути паски» і потерпіти, поки країна пройде фінансово-економічний шторм реформ, з’являється така самісінька структура, під такою ж назвою, тільки із додаванням «2011», яке натякає на її апгрейд, відповідно до сучасних викликів інформаційного суспільства. Керує нею той же сумнозвісний Мавродій, який не приховує, що це чергова фінансова піраміда... Закони логіки переконують: бізнес-проект із подібною репутацією і вкрай важкою кредитною історією її керівника повинен відразу викликати апатію у споживача. А що ми бачимо натомість? Близько півмільйона українців менш ніж за півроку стали учасниками системи «МММ-2011». Чому?
Як пояснила «Дню» психолог Олена Ліщинська, причина — брак соціальних ліфтів, «інфантилізація» суспільства і спотворення джерел інформації, яким довіряють українці. «Сьогодні в нашому суспільстві створено такі умови, за яких пересічному українцю, м’яко кажучи, важко себе реалізувати як фінансово, так і соціально, — говорить фахівець. — Звідси — загальна соціальна інфантильність, що є сигналом освітньої деградації населення». Додайте до цього, каже О. Ліщинська, ще той беззаперечний факт, що основним джерелом інформації для основної маси людей у нас є телебачення, яке працює на філософію споживання, виправдовуючи такі слова, як «шара» та «халява», і ви зрозумієте природу феномену реінкарнації МММ.
За словами психолога, чи не кожен українець сьогодні переконаний: він «ніде й нікому не потрібен», «його ніде не хочуть бачити»... Люди стикаються з цим повсякчас: коли приходять у лікарню, коли виходять на пенсію, коли шукають собі робоче місце, каже пані Олена. «Я особисто нещодавно поїхала з Києва й побачила жахливу, як на мене, картину: в Україні торгують посадами. Якщо в Києві ще працює більш-менш цивілізований ринок праці, і на роботу тут намагаються прийняти людину за її якості, щоб вона була, так би мовити, «нічия». Натомість по всій Україні відділи персоналу — це свого роду посередники, які добре заробляють на тому, що влаштовують на потрібне місце потрібних людей», — розповідає психолог. Тому-то, каже О. Ліщинська, державі немає чого дивуватися, що такі структури, як МММ-2011 чи навіть інші «сектантські» організації (неважливо, якого характеру: фінансового чи релігійного), популярні серед населення. Адже вони дають людям відчуття потрібності, шанс на реалізацію, чого, власне, люди чекають від держави.
А раціо в цьому випадку не спрацьовує тому, що інфантильність і величезна соціальна прірва, за словами психолога, позначилися на освіті, у цьому випадку — фінансовій, українців. Це підтверджують й аналітичні дослідження.
Так, у вересні — жовтні минулого року українська маркетингова дослідницька компанія InMind провела репрезентативне опитування понад 2 000 респондентів із усіх регіонів України з питань фінансової грамотності, користування фінансовими послугами, а також громадської обізнаності щодо прав споживачів останніх та їх захисту.
Дослідження аналітиків виявило досить песимістичний портрет типового українського споживача фінансових послуг. Пересічному українцеві бракує знань про фінанси, він користується тільки базовими фінансовими послугами, здебільшого нічого не знає про свої права як споживача таких послуг і майже не довіряє фінансовим установам. При цьому люди не зацікавлені в отриманні більшого обсягу інформації про фінансові продукти. І пояснюють це низкою причин — браком коштів для здійснення інвестицій, слабкою довірою до фінансової системи взагалі або простим нерозумінням того, як користуватися фінансовими послугами. Дослідження також виявило, що кожний четвертий споживач мав проблеми у процесі взаємодії з фінансовою установою. Майже половина опитаних переконана, що в разі виникнення суперечки у фінансових питаннях її буде вирішено на користь фінансової установи.
Натомість міжнародні фінансові організації (до яких, до речі, ми частенько звертаємося по позику. — Авт.) аргументовано доводять: фінансова освіта споживачів є тим фундаментом, що має підтримувати нормальне функціонування ринків капіталу та економіки в цілому. І особливо актуальне це питання у країнах, які перейшли з централізованого планування до ринкової економіки.
Держава, йдеться у висновку дослідження з оцінки фінансової грамотності населення країн пострадянського простору Світового банку, повинна насамперед бути зацікавленою в тому, щоб її громадяни орієнтувалися хоча би в елементарних економічних питаннях і були фінансово грамотними, оскільки інакше буде неможливо провести багато соціальних реформ, запровадити обов’язкову накопичувальну пенсійну систему, розв’язати питання діяльності інвестиційних фондів, кредитування малого та середнього бізнесу...
