Напередодні своєї 8-ї річниці Народно-демократична партія України почувається «реальною політичною силою». Про це в інтерв’ю «Дню» заявив член фракції НДП Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ. За його словами, НДП намагатиметься бути між владою та опозицією «третьою силою», ніша якої сьогодні в Україні незаповнена. Нещодавня зустріч Президента України Леоніда Кучми з лідером НДП Валерієм Пустовойтенком, в ході якої обговорювалися шляхи здійснення політреформи та розблокування роботи парламенту, засвідчує, що позиція колишньої «партії влади» владі не байдужа.
— Де НДП бачить вихід із нинішньої парламентської кризи?
— Останні висловлювання лідерів опозиційних сил наводять на думку, що сьогодні є лише одне питання, яке має бути узгоджене. Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко заявив, що, якщо буде підкориговане питання про спосіб обрання президента, його фракція не перешкоджатиме голосуванню за конституційні зміни. Фактично таку ж думку висловив і лідер СПУ Олександр Мороз. Я переконаний, що нормам демократії не суперечить як всенародне обрання президента, так і обрання президента в парламенті. Франція не демократичніша за Німеччину, через те, що у Франції президент обирається всенародно, а в Німеччині — ні. Але якщо на сьогоднішній день це питання контраверсійне, і не тільки для політикуму, але й в цілому для суспільства, якщо саме в ньому полягає суть конфлікту між різними політичними силами в Україні, то, я вважаю, заради здійснення політреформи це питання потрібно зняти. Для мене політреформа значно важливіша, аніж прагнення окремих сил реалізувати власний вузький, абсолютно егоїстичний владний інтерес щодо обрання глави держави.
— Якщо проголосований в першому читанні законопроект № 4105 буде поставлений на голосування без змін, ваша фракція голосуватиме на його підтримку?
— За всю фракцію поки що сказати не можу. Мені особисто здається, що такий крок, як серйозні конституційні зміни, не повинен розколювати український політикум та суспільство. Я вважаю, що і більшість, і комуністи, і представники так званої «опозиційної трійки» повинні домовитися та укласти політичну угоду, відповідно до якої зміни до Основного закону будуть здійснені та підтримані, або принаймні не блоковані жодною частиною сесійної зали. Політична реформа та її складова — конституційні зміни — надто важливі та необхідні для суспільства, щоб стати заручниками інтересів двох команд. Однієї, яка хоче залишитися при владі, та іншої, яка прагне зайняти її місце. До речі, згадаймо — в президентському законопроекті, який глава держави відізвав, не було норми про обрання президента в парламенті. Для серйозних політиків це не той «філософський камінь», через який варто розколювати суспільство.
— Ви вважаєте, що конфлікт навколо політреформи в парламенті прямо прив’язаний до президентських виборів?
— Безумовно. Такі серйозні речі, як удосконалення політичної системи суспільства, трансформація форми державного правління, наближення нашої Конституції до канонів європейської демократії стали жертвами боротьби за владу.
— Сьогодні ПАРЄ розглядає «українське питання». Ваш прогноз щодо підсумків цього розгляду?
— Я не думаю, що буде реалізований радикальний сценарій, чого домагалися деякi з українських депутатів — зупинити членство України в цій організації чи призупинити його до президентських виборів. Якщо це станеться, ПАРЄ розпишеться в існуванні явних подвійних стандартів, — рішення про розгляд українського питання на сесії ПАРЄ було прийнято не більш легітимно, ніж проведено голосування 24 грудня, за яке нам і дорікають. Гадаю, що проголосують резолюцію, згідно з якою буде посилено процедуру моніторингу, не виключено, буде ухвалено рішення про запровадження його в перманентній формі зі створенням відповідної інституції, яка постійно діятиме в Україні.
— Цей розгляд сприятиме порозумінню в парламенті?
— Не думаю. Взагалі, скиглення з приводу наших проблем на міжнародній арені — позиція не дуже сильних та вольових політиків. Мені свого часу довелося побувати не на одній сесій ПАРЄ. Крім українців, представники жодної делегації на моїй пам’яті не пропонували введення якихось санкцій проти своєї країни. Кілька років тому я був свідком виступу на сесії ПАРЄ жінки — опозиційного депутата з Туреччини, яка розповіла з трибуни, які ганебні речі робилися в її власній країні. Тоді в Туреччині була заборонена ключова опозиційна парламентська партія, яка в парламенті нараховувала більше 100 депутатів. Поінформувавши про проблеми Туреччини, вона просила ПАРЄ припинити процедуру моніторингу. Нашим опозиціонерам слід було б знати, що є речі внутрішньопартійні, владні, кар’єрні, а є просто ставлення інших країн до України. Я ніколи не повірю, що інтереси України важать менше, ніж інтереси якоїсь конкретної політичної сили.
