За тиждень до того як Україна відзначить День жертв голодомору та політичних репресій (згідно з указом Президента, це четверта субота листопада) відбулася знакова подія. Вчора в Інституті політології та етнонаціональних досліджень НАН України презентували незвичайну працю, у якій французькі демографи проаналізували смертність українців та її причини в двадцятому столітті. Майже половину книжки (вона існує поки що лише французькою мовою) вчені присвятили кількісним оцінкам голоду 1932—1933 рр., а також наслідкам Другої світової війни та сталінських репресій. Через кілька годин після прибуття до Києва автори дослідження — доктор медичних наук, експерт- демограф Франс Меле та директор з науково-дослідної роботи Національного інституту демографічних досліджень Франції Жак Валлен — разом із заступником секретаря РНБО Сергієм Пирожковим приїхали в редакцію «Дня», де, по суті, й зробили першу в Україні презентацію дослідження.
Гості відразу ж попередили про те, що не збираються давати політичні оцінки пережитих Україною демографічних катастроф. Їхня мета — за допомогою цифр та графіків лише показати українцям, що насправді з ними відбувалося і відбувається сьогодні. «Як громадяни, але не як вчені, — говорить Жак Валлен, — ми можемо робити висновки, що в 30-х роках надмірно висока смертність не була викликана природними причинами, як скажімо, це було у 1868 році у Фінляндії. А значить, голод більшою мірою було спровоковано діями влади. Але робити оцінки, базуючись виключно на статистичних показниках, ми не можемо».
Французьким ученим вдалося роздобути і досконально вивчити архівні статистичні матеріали. Сьогодні вони стверджують, що завдання це з відомих причин було не з легких. Жак Валлен не виключає того, що свого часу дем ографів, які «постачають» неугодні владі дані, знищували. Крім того, доводилося базуватися на результатах перепису 1926 року (тоді нас було 29 млн.) і 1939 року (30,9 млн.), при тому, що період з 1932 року по 1939-й залишився у плані статистики «білою плямою». Пр оте отримані результати цілком можна н азвати сенсаційними. Вчені дійшли висновку, що тривалість життя українців у 1933 році у чоловіків становила 7,3 року, а у жінок — 10,9. За словами Сергія Пирожкова, за всю історію людства подібних показників ніде не фіксувалося. Більш того, помирали у 30-ті роки переважно діти та молодь — згідно з дослідженням французів, пік припав на вік 10— 20 років. Постраждали в основному сільські жителі, що, за словами пана Валлена, не дивно, адже на той час селяни становили 80% населення України.
У результаті, резюмують французькі демографи, у 1932—1933 роках Україна не долічила 4,6 млн. чоловік. У даному випадку, крім показника смертності у 2,6 млн. чоловік, враховано дефіцит народжуваності та показник міграції. Через голод в Україні не народилося 1 млн. дітей. Що ж до міграції, (її підрахували в розмірі 0,9 млн. чоловік), враховувалися лише насильна, а також статистика ГУЛАГу, оскільки, на думку вчених, спонтанного переселення українців тоді бути не могло внаслідок об’єктивних причин.
Французи не виключають, що показник — 2,6 млн. смертей — досить скромний, адже сьогодні йдеться про 4,5 — 5 млн. — жертв голоду. Частково на показниках позначилося дане тоді всім загсам розпорядження. Згідно з ним, у записах актів громадянського стану заборонялося фіксувати смерті дітей до року.
Варто сказати, несподіваними виявилися результати досліджень, що стосуються не тільки 30-х років. За оцінками французьких демографів, Друга світова війна, сталінські репресії, голод 1947, та й у цілому тогочасна якість життя призвели до загальних втрат у 12, 6 млн. чоловік. «Не було б демографічної катастрофи, — говорить пан Валлен — населення України становило б тоді 48,3 млн. чоловік, виявилося ж — 35,7 млн. На запитання, чому цей період забрав утроє більше життів, ніж голод 30-х, експерти відповідають, що причина в його тривалості. За цей час померло 7,1 млн. чоловік, не народилося 3,5 млн., і мігрувало — 2 млн.
Наслідки 30-х і 40-х років, на думку експертів, Україна відчуває до сьогоднішнього дня. Насамперед події вплинули на таке поняття, як здоров’я нації та її генофонд. Хоч Жак Валлен не виключає в даному випадку і «роботи» цинічного біологічного закону — виживає найсильніший. Сьогодні ж говорити про те, що в Україні все благополучно з демографічними показниками, також не доводиться. Дослідження Франс Меле показали, що якщо у 60-х роках тривалість життя українців та росіян від життя, скажімо, подібного французького показника не відрізнялася, то нині розрив більш ніж істотний. Єдине, що за словами пані Мален, може вселяти оптимізм — це ситуація з новонародженими. В іншому ж в Україні, однаково як і в Росії, існує дві основні причини, чому тут живуть недовго: серцево-судинні захворювання і насильна смерть. Крім того — й інфекційні хвороби, які, назавжди залишивши Західну Європу, мають тенденцію повертатися до України.
Демографічний «просвіт» можна було спостерігати в середині 80-х. На думку Франс Меле, завдяки антиалкогольній кампанії знизилася «серцево-судинна захворюваність» і зменшилася кількість нещасних випадків. Щоправда, ефект від політики Горбачова в цьому плані був дуже недовгим — «щілини» для того, щоб дістати спиртне, знаходилися. І результати показали, що заборона алкоголю — не метод поліпшення демографічних показників.
Наступною демографічною «ямою», що тривала кілька років, був початок 90-х — у незалежній державі пристосовувалися до нових умов життя. Після незначного поліпшення останні дані (дослідження французів закінчуються 2000 роком) знову- таки фіксують регрес. Справа в тому, що, як пояснює Франс Меле, у Західній Європі ситуація з лікуванням кардіопатологій поліпшилася. Крім того, в Україні та Росії люди набагато менше піклуються про своє здоров’я, ніж, скажімо, у Франції. Частково це пов’язано з тим, що «у вас відсутня грамотна політика і стратегія у сфері охорони здоров’я». За словами демографа, країни Східної Європи — Польща, Чехія Угорщина — вже роблять успішні кроки до прозахідної моделі охорони здоров’я, в той час як ні Україна, ні Росія до кардинальних дій не вдаються.
«Що можна радити в даному випадку — міркує Франс Меле — панацеї, напевно, не існує» Насамперед, на її думку, необхідно оздоровлювати українців. Скажімо, в країнах Західної Європи активні антитютюнові кампанії вже діють. Крім того, наприклад, Польща зараз працює над своїм «меню». Там проводяться заходи щодо зниження споживання жирів тваринного походження, від чого чималою мірою і залежить зростання серцево-судинних захворювань.
