Продовження. Початок у вчорашньому номері
Розробка Закону про СБУ йшла нелегко. Члени комісії Верховної Ради, які займалися створенням СБУ, були представниками різних політичних сил. Відпрацювання структури і функціональності підрозділів, розробка закону і призначення керівного складу відбувалося у дуже складних і гарячих дискусіях. Різні члени Комісії дуже по-різному бачили, якими мають бути і СБУ, і закон про неї.
Після призначення мене Верховною Радою України Головою Служби 6 листопада 1991 року уже на другий день виникла проблема: це призначення керівного складу і Служби, і її обласних управлінь. Члени комісії отримали доступ до архіву Управління кадрів колишнього КДБ. Кожного із кандидатів на ту чи іншу керівну посаду детально заслуховували, попередньо вивчивши його особову справу. Але спочатку комісія заслуховувала мене, чому я пропоную саме цього кандидата. Бувало так, що мені доводилося доповідати комісії про мотиви мого вибору набагато довше, ніж самому претенденту.
Члени комісії сиділи в президії залу колегії колишньої УРСР. Для багатьох претендентів це створювало складну психологічну ситуацію. Процес цей був довгий і складний.
Приблизно в такому ключі відбувалася і робота над Законом про СБУ. Кожна стаття викликала гостру дискусію. Деякі обговорювались по півдня. Довго сперечалися щодо оприлюднення списків агентів КДБ. Гостру суперечку довелось пройти стосовно люстрації. Чимала частина членів комісії наполягала на тому, щоб жоден із працівників колишнього КДБ не був прийнятий на роботу в СБУ. До того ж всі колишні кадебісти мали б бути відправлені на загальногромадянську, як кажуть, цивільну пенсію, незалежно від їхнiх діянь в системі КДБ.
Декілька засідань цієї комісії закінчилось нічим. Було кимось запропоновано принцип консенсусу у роботі комісії, і це серйозно ускладнювало роботу.
За короткий час мені вдалося ознайомитися із законодавством провідних країн Європи і Америки щодо спецслужб. Керівник робочої групи покійний генерал Г.К. Ковтун також добре володів знаннями про європейське законодавство. Це нам допомагало у жорстких дискусіях.
Вдалося нейтралізувати ультрарадикальний підхід деяких народних депутатів. А потім деякі із них і самі погодилися із таким підходом.
Збалансований підхід до створення СБУ в немалій мірі сприяв тому, що Україна пройшла перші роки незалежності без крові.
Пам’ятаю, як уже до готового проекту закону напередодні його розгляду у Верховній Раді я дописав до 35-ї статті одне речення: «Вони (співробітники СБУ) мають відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність». Ніхто із членів комісії не заперечував проти такого доповнення. Але із боку моїх колег я витримав жорстку критику. Я відчував, що спокуса використати СБУ як інструмент у політичній боротьбі з боку деяких політиків та високих керівників буде реальністю. Так воно і сталося. Це доповнення до 35-ї статті, думаю, допомогло не одному чесному працівникові СБУ не бути втягнутим у авантюри.
До речі, це «пощастило» відчути і мені самому, уже будучи головою СБУ.
Проходженню закону про СБУ в Верховній Раді допомогло і те, що паралельно йшла робота над Законом про оперативно-розшукову діяльність, яким передбачалась можливість проведення надзвичайно чутливих спеціальних заходів: контроль переговорів, перлюстрація кореспонденції та інші. Уже в сесійній залі при представленні цих законів у першому читанні мені було поставлено найбільше запитань саме по цій частині. Гаряче обговорення проходило бурхливо. Але обидва закони були прийняті і діють до сьогодні. Правда, Закон про ОРД пережив за цей час 17 доповнень. Не вдаючись до оцінки цих доповнень, зверну увагу на одну тривожну тенденцію: розширення кількості відомств, які мають право застосовувати спеціальні оперативно-технічні заходи, те, що в народі називається «прослушка» та інші. Сьогодні їх уже 8. Це удвічі більше, ніж було при КДБ. Відомо, що іще декілька відомств пробивають собі доступ до Закону про ОРД.
Тому перш ніж приступати до корекції Закону про СБУ, потрібно в першу чергу суттєво поправити Закон про ОРД. В результаті тих 17 змін і доповнень він далекувато відійшов від принципів демократичної держави.
До нової редакції Закону буде потрібно ще немало непростих відомчих нормативних актів. Відповідний Указ Президента Ющенка В.А. від 7 листопада 2005 року «Про забезпечення прав людини при проведенні оперативно-технічних заходів» дає початок цій складній роботі. В цьому смислі потрібно уважно проаналізувати Закон про контррозвідувальну діяльність.
Але весь процес реформування всієї правоохоронної системи і зміни відповідного законодавства ні в якому разі не повинен послабити Службу безпеки. Майже всі держави, які проходять важкий шлях трансформації, як правило, посилюють свої спецслужби, відпрацьовуючи дієві механізми контролю за ними.
З огляду на геостратегічне положення України і розвиток подій в світі і в Європейському регіоні завдань для Служби безпеки з кожним роком буде збільшуватися. Викликів і небезпек для нашої держави не зменшиться. Такий сьогодні світ. СБУ має бути не тільки готова своєчасно нейтралізовувати ці виклики, але і швидко адаптовуватися до нових форм загроз.
Прогностична аналітика все більше й більше набуватиме ціни в діяльності СБУ.
Політична реформа не змінить місця СБУ в системі забезпечення національної безпеки.
Для забезпечення ефективності діяльності всього особового складу СБУ дуже важливо, щоб керівництво держави хоча б періодично підкреслювало необхідність роботи Служби, а ще краще позитивно оцінювало діяльність СБУ, коли для цього є підстави.
На завершення хочу привітати всіх працівників Служби безпеки України, її ветеранів і пенсіонерів, побажати доброго здоров’я, успіхів, оптимізму і віри в те, що СБУ і в майбутньому робитиме вагомий внесок в забезпечення національної безпеки України.
