Читач може поставити запитання — звідки маловідомі претенденти на посаду президента візьмуть тисячі кандидатур у різних регіонах країни для входження до складу виборчих комісій? А їм і необов’язково мати свої кандидатури. Від їхнього імені комісії формуватимуть фаворити президентської гонки. З цього погляду низка кандидатів, по суті, є номінальними технологічними фігурами, заявленими для участі у виборах із конкретною функціональною метою (використання квоти кандидата при формуванні виборчих комісій). Деякі з кандидатів, можливо, сподіваються зробити на квотному принципі формування комісій невеликий бізнес. Так можна компенсувати і грошову заставу для участі у виборах, і сформувати хороший стартовий капітал для парламентських виборів.
Закінчилася перша фаза виборчої кампанії — період, відведений на висунення кандидатів на посаду президента. На даний момент уже зареєстровано 20 кандидатів. Майже напевно цей список поповниться ще кількома учасниками президентських перегонів. Проте конфігурація кампанії очевидна вже зараз. Розширення кількості кандидатів може змінити структуру учасників кампанії кількісно, але не якісно.
Здавалося б, усі учасники президентської кампанії мають спільну мету — стати новим главою держави. Але це лише на перший погляд. Кожен із кандидатів на посаду президента має своє специфічне завдання. Кожен із них мимоволі грає свою особливу роль у п’єсі під назвою «Президентські вибори-2004».
КОНФІГУРАЦІЯ
Усіх учасників президентської гонки можна досить чітко розбити за політичними вагомими категоріями. Усі пам’ятають формулу Б. Єльцина стосовно В.Черномирдіна — «політичний важковаговик». Якщо цей підхід використати стосовно нинішньої виборчої кампанії, то під категорію «політичних важковаговиків» підпадають лише два учасники президентської гонки — В. Ющенко та В. Янукович. На даний момент лише вони мають реальні шанси на проходження до другого туру виборів, i обидва рівною мірою претендують на перемогу в головному політичному змаганні року.
Хоча обидва фаворити на старті виборчого марафону заявили про свій намір перемогти вже в першому турі, їхні реальні завдання можна оцінювати набагато скромніше. Дані соціологічних опитувань показують, що ні В. Ющенко, ні В. Янукович не мають шансів на перемогу вже в першому турі. Лідер «Нашої України» навіть за підтримки Ю. Тимошенко щонайбільше може розраховувати в першому турі на 37—40% голосів виборців, які візьмуть участь у голосуванні. Якщо оцінювати електоральну ситуацію об’єктивно, то проміжна мета В. Ющенка — зберегти в першому турі лідируючі позиції, забезпечивши при цьому якнайбільший відрив від головного суперника, щоб деморалізувати його прихильників, справити враження на регіональні еліти та залучити на свою сторону виборців, які вагаються з вибором. А ось у В. Януковича завдання прямо протилежне — скоротити до мінімуму нинішнє майже десятивідсоткове відставання від лідера «Нашої України», щоб у другому турі за рахунок голосів прихильників комуністів та низки інших кандидатів вирішити результат виборів на свою користь.
Лідера КПУ П. Симоненка на нинішніх президентських виборах можна зарахувати до категорії «напівважковаговик». Шанси на проходження до другого туру виборів він має, але, швидше за все, лише теоретичні. Хіба що хтось із фаворитів із якихось причин припинить участь у президентській гонці. Тоді шанси Петра Миколайовича на повторення свого електорального результату п’ятирічної давності можуть матеріалізуватися. Про перемогу на виборах лідер КПУ може навіть не мріяти. Судячи із опитувань громадської думки, його впевнено обіграють у другому турі і В. Ющенко, і В. Янукович.
Лідер СПУ О. Мороз на нинішніх виборах виявився в категорії «середньоваговика». Його можливий результат на даний момент можна оцінити в 7—8% (плюс-мінус 2%). Шансів на вихід до другого туру Олександр Олександрович не має жодних. Але його участь (чи неучасть) у виборах є істотним чинником виборчої кампанії. Адже голоси лідера СПУ в разі неучасті у виборах переважно перейдуть до фаворитів президентської гонки та можуть вплинути на остаточний розклад сил у першому турі.
У «легковаговики» на «президентському турнірі-2004» можна записати лідера ПСПУ Н. Вітренко та керівника ПППУ А. Кінаха. І Анатолій Кирилович, і Наталія Михайлівна, кожен по-своєму, намагаються розіграти на цих виборах роль «третьої сили». Їхнім надзавданням на президентських виборах можна вважати подолання 7- відсоткового бар’єра, що дозволить їм повернути заставу в 500 тисяч гривень, яку вносять при реєстрації кандидата. Щоправда, й це завдання «легковаговикам» буде виконати надто складно. Їхній нинішній президентський рейтинг (у розрахунку від кількості виборців, які мають намір взяти участь у виборах), за даними соціологічних опитувань, можна оцінити приблизно в 2—3% (плюс-мінус 2%).
Усіх інших кандидатів можна сміливо зарахувати до категорії «пера». Якщо хтось із них набере понад 1% голосів, то це стане найсправжнісінькою сенсацією. Більш того, цілком очевидно, що сумарно всі вони наберуть близько 2—3%. Принаймні саме така ситуація склалася на виборах 1999 року, коли шість аутсайдерів президентської гонки набрали сумарно 1,74% голосів виборців, які брали участь у першому турі виборів.
Як бачимо, абсолютна більшість претендентів на посаду президента не має навіть теоретичних шансів на перемогу. Нащо тоді вони беруть участь у виборах? Найпростіша відповідь на це запитання — непомірні амбіції окремих наших співгромадян. Допускаю, що деякі з учасників президентської гонки все-таки сподіваються на посмішку Фортуни. Їхнє оточення з усіх сил підживлює ілюзії своїх лідерів, підсовуючи їм «таємні рейтинги від СБУ» й іншу «об’єктивну інформацію». У «почту» свої розрахунки, в тому числі й матеріальні. Адже будь-яка виборча кампанія — це можливість непогано заробити на обслуговуванні амбіцій і марнославства як реальних політичних лідерів, так і маловідомих політиків.
Кажучи про мотивації учасників президентської гонки, слід зважати й на психологічний чинник. Зрозуміло, на першому плані — порожній гонор і непомірні амбіції. Зрештою, будь-які вибори — це, в тому числі, й ярмарок марнославства. Можливо, хтось із кандидатів у «вазі пера» належить до категорії «диваків», талановито описаних В. Шукшиним, і всерйоз вірить у свою місію «спасителя України». Проте для здійснення цієї місії треба ще знайти 500 тисяч гривень. Для пересічного громадянина та навіть для підприємця середньої руки гроші не такі вже й маленькі. Тому є підстави передбачити наявність у цих кандидатів й інших мотивів участі в президентській гонці, в тому числі й суто раціональних.
ВИБОРИ-2004 ЯК ПРОЛОГ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ-2006
Приблизно половина кандидатів на посаду президента розглядає вибори-2004 як попередній етап розкручування своїх партійних проектів перед майбутніми парламентськими виборами. Вони вважають, що засвічування партійних лідерів на президентських виборах допомагає втриманню «свого» електорату та навіть його розширенню. І навпаки, неучасть у виборах може призвести до втрати частини виборців, які голосують за цю партію.
Про майбутні парламентські вибори думають у цей час навіть ті партії, які не висунули своїх лідерів для участі в президентській гонці, а підтримали одного з фаворитів. Наочний приклад — нещодавня спроба перейменування партії «Реформи та порядок» на «Нашу Україну». З іншого боку, багато партій, які не мають реальних шансів на подолання 3-відсоткового бар’єра в 2006 році, прагнуть зараз підтримати одного з фаворитів, сподіваючись на отримання місця в їхніх виборчих блоках на парламентських виборах.
Нарешті, слід враховувати й прозаїчніші обставини. Згідно із законом про політичні партії, ті партії, які протягом 10 років не висували своїх кандидатів на виборах Президента та народних депутатів, можуть втратити реєстрацію за рішенням Верховного Суду. Тому для невеликих партій участь їхніх лідерів у президентських виборах це і спосіб самозбереження партії та форма привертання уваги потенційних спонсорів.
РОЗРАХУНКИ
Ще один мотив приєднання до президентських перегонів — участь у торгах із фаворитами виборів після першого туру. В обмін на заклик до своїх виборців підтримати (або проголосувати проти) конкретного кандидата, можна розраховувати на істотну кадрову (а можливо, й на матеріальну) компенсацію.
Чим більше голосів отримає той чи інший кандидат у першому турі, тим більше уваги він привабить до себе з боку фаворитів.
Як уже зазначалося, команда В. Януковича розраховує в другому турі на голоси прихильників комуністів. Навряд чи керівництво КПУ закликатиме своїх виборців підтримати в другому турі одного з кандидатів. Це суперечитиме ідеологічним установкам Компартії. Адже можна непрямо показати, хто з учасників другого туру є «великим злом» для комуністів...
У свою чергу команда В. Ющенка розраховує на голоси прихильників О. Мороза, а також прихильників інших кандидатів, які декларують свою опозиційність.
Потенційний учасник торгів із фаворитами — А. Кінах. Але реалізувати цю можливість він зможе лише в разі вдалого виступу в першому турі. Не виключений і інший варіант. Якщо в ході президентських перегонів буде очевидно, що лідер ПППУ відбирає голоси в одного з фаворитів президентської гонки та помітно занижує його результат у першому турі, то торги з Анатолієм Кириловичем розпочнуться ще до 31 жовтня. Одна сторона вмовлятиме А. Кінаха зняти свою кандидатуру, а інша, навпаки, обіцятиме йому блискучі перспективи в обмін на участь у першому турі виборів.
Приєднання до президентських перегонів київського мера О. Омельченка та лідера ПЗП В. Кононова також, швидше за все, зумовлене прагматичним політичним розрахунком. Але в цьому випадку не йдеться про банальні політичні торги. Швидше, навпаки. Самостійна участь у виборах для цих кандидатів є способом ухилення від підтримки одного з фаворитів президентської гонки.
ПОЛІТТЕХНОЛОГІЧНІ РОЛІ КАНДИДАТІВ
Участь у виборах цілої низки кандидатів зумовлена політтехнологічними розрахунками. Є кандидати, які відбиратимуть голоси у фаворитів президентської гонки. У західній політологічній літературі їх називають «спойлерами». Поняття «спойлер» (у перекладі з англійської — перешкода) виникло у виборчій практиці США. Завдання «спойлера» — не виграти самому, а проявляти активність у зниженні рейтингу основного кандидата. Він пише листи, подає до судів, робить заяви. Шанси виграти вибори в «спойлера» не мінімальні — вони відсутні взагалі. Але він обробляє тих, хто вагається, щоб забрати голоси в основного кандидата.
Для В. Ющенко в ролі таких «спойлерів» виступатимуть Б. Бойко («Рух за єдність») і Р. Козак (ОУН в Україні). Для В. Януковича потенційним «спойлером» є А. Кінах. Звичайно ж, навряд чи Анатолій Кирилович прямо грає на стороні В. Ющенка, але непрямо він йому допомагає, виступаючи на тому самому «виборчому майданчику», що й В. Янукович. Для П. Симоненка «спойлером» є О. Яковенко (лідер КПРС) та частково лідер ПСПУ Н. Вітренко.
Думається, що роль «спойлерів» у нинішній виборчій кампанії дещо перебільшують. Навряд чи вони зможуть вплинути на підсумковий результат фаворитів. Максимум, на що вони (крім А. Кінаха) можуть розраховувати, — це відібрати в того чи іншого фаворита близько 1% голосів.
Ще одна примітна роль у карнавалі електоральних масок — «джокер». У контексті виборчої кампанії термін «джокер» можна перекласти як «блазень». У чому сенс висунення «джокерів»? «Кандидати-джокери» повинні змагатися в екстравагантності, в безглуздих ескападах. Чим більше до них буде привернено уваги ЗМІ та виборців, тим краще для опонентів основного кандидата. Головне завдання «джокера» — перетворення виборчої кампанії на балаган, заниження та знецінення її ідеологічного значення.
Наші «джокери» проявили себе в усій красі вже в момент подачі документів до Центрвиборчкому. Д. Корчинський приїхав на броньовику, а М. Бродський — на поливальній машині. Можна не сумніватися, що шоу в їхньому виконанні звеселятиме виборців протягом усієї кампанії.
Ще один класичний типаж виборчої кампанії — «вегетаріанці». Цей термін запозичений із роману Грема Гріна «Комедіанти», один із персонажів якого постійно брав участь у виборах президента США від крихітної «партії вегетаріанців». Висунення «вегетаріанців» покликано підмінити справжні, сутнісні проблеми виборчої кампанії другорядними, розпилювати гостроту дискусій, заплутати виборця. Хто виступає в ролі «вегетаріанців» на нинішніх президентських виборах, хай вирішать самі читачі.
Крім класичних функціональних ролей, характерних для виборчих кампаній, на нинішніх виборах багато хто з кандидатів у «вазі пера» розраховує на виконання ще однієї важливої політтехнологічної місії. Річ у тому, що, згідно із законом, територіальні й дільничні виборчі комісії формуються з кандидатур, представлених кандидатами в президенти. Читач може поставити запитання — звідки маловідомі претенденти на посаду президента візьмуть тисячі кандидатур у різних регіонах країни для входження до складу виборчих комісій? А їм і необов’язково мати свої кандидатури. Від їхнього імені комісії формуватимуть фаворити президентської гонки. З цього погляду низка кандидатів, по суті, є номінальними технологічними фігурами, заявленими для участі у виборах із конкретною функціональною метою (використання квоти кандидата при формуванні виборчих комісій). Деякі з кандидатів, можливо, сподіваються зробити на квотному принципі формування комісій невеликий бізнес. Так можна компенсувати і грошову заставу для участі у виборах, і сформувати хороший стартовий капітал для парламентських виборів.
Не засуджуватимемо цих людей. Вони живуть в епоху первинного накопичення капіталу. До того ж, цього року відбуваються Олімпійські ігри. А один із девізів Олімпійського руху, як відомо, — «Головне не перемога, а участь»...
