Усе значно складніше. «Справа Тимошенко» — це не боротьба добра й зла, «демократичної і проєвропейської» Тимошенко проти «авторитарного та проросійського» Януковича, як, схоже, думає дехто на Заході. Юлія Тимошенко — не символ ні української демократії, ні українського європейського вибору». Але що означає ця справа, до якої прикута увага всього світу?
А якщо конкретизувати цю слушну думку Олени Гетьманчук, то йдеться про продовження кланової боротьби, історії, яка тягнеться з «хвацьких» 90-х і, виявляється, до сьогодні.
До речі, цими днями маємо глибоко символічну річницю. 13 жовтня 1992 року Леонід Кучма був призначений на посаду прем’єр-міністра України після перебування на посаді народного депутата та директора Юшмашу. Саме тоді почало зароджуватися те, що сьогодні ми називаємо десятиліттям Кучми, тобто олігархічно-кланова система з особливими поняттями, скринька Пандори, яка час від часу вибухає скандалами. Зрештою, «справа Тимошенко» — закономірний результат того, що за Кучми було створено таку систему й не створено правил гри.
У контексті вже майже забутої боротьби «донецьких» і «дніпропетровських» наповнюється несподіваними смислами ще одна вчорашня сенсація: СБУ порушило проти Юлії Тимошенко ще одну кримінальну справу. Цього разу — за борги корпорації ЄЕСУ перед Росією. Як передає «Українська правда», керівник головного слідчого управління СБУ Іван Дерев’янко заявив: «Зокрема Тимошенко обвинувачується в тому, що будучи президентом і фактичним власником корпорації ЄЕСУ за попередньою змовою з колишнім прем’єром Павлом Лазаренком вчинила замах на розтрату коштів державного бюджету в особливо великих розмірах шляхом покладання на кабінет міністрів зобов’язань приватної корпорації ЄЕСУ перед міноборони Росії на суму 405,5 млн доларів».
Звісно, для сумнівів відносно законності спільної діяльності Юлії Тимошенка та Павла Лазаренка (який, наступного року, до речі, вийде із американської в’язниці) є підстави. Але чи не запізнілі ці звинувачення навздогін? Після небаченого світового резонансу, який викликав вирок Тимошенко, очевидно, що такими кроками Партія регіонів послаблює себе та посилює «міф Тимошенко». Помиляється той, хто думає, що цей міф виграшний для країни. Виграш — це повне «перезавантаження» кланово-олігархічної системи, яке назріло вже давно і яке не вдалося здійснити у 1999 році. З того часу ми і ходимо по колу, блукаємо у міфах та розчаровуємося.
У влади, яка наважилася порушити кримінальну справу проти Леоніда Кучми, був шанс здійснити це «перезавантаження». І саме така стратегія принесла б їм підтримку суспільства, а не повсюдну конфронтацію. Але з цим шансом ПР не впоралася. Штампуючи кримінальні справи проти представників опозиції, влада не нарощує власної якості.
— Звісно, це кланова боротьба, передусім за перерозподіл влади та власності, але вона має дуже сильний геополітичний підтекст, — сказав політолог Віктор НЕБОЖЕНКО в коментарі «Дню». — Те, що відразу після оголошення вироку виставляється наступне звинувачення, це говорить про те, що влада зовсім не збиралася декриміналізувати якісь статті або змінювати судову систему. Йшлося про застосування правоохоронних органів у боротьбі із політичним супротивником. І в цій ситуації це не заспокоїть Захід, а навпаки, зробить його більш нетерпимим до цього режиму влади в Україні. Справа не в персоні Тимошенко, Лазаренка, навіть Януковича чи Хорошковського, йдеться про недобру тенденцію, коли правоохоронні органи використовуються в боротьбі між кланами і в політичній боротьбі для придушення суперника. Ось що повинно нас непокоїти. І те, що в цій тут відображається боротьба донецького клану з дніпропетровським, то важливо те, що вони не перейшли на таку боротьбу, яка існує в усьому світі. Адже в всьому світі відбувається боротьба кланів, але вони борються на майданчику економічної конкуренції, а не використовуючи спецслужби, рейдерів, президентську адміністрацію, чорний піар... Важливо, що сьогодні клани в боротьбі одне проти одного вперше використовують цілий державний механізм. А використання 30 тисяч бойовиків, СБУ в боротьбі між двома кланами може призвести до громадянських конфліктів. Ось що необхідно зрозуміти! — наголосив Віктор Небоженко.
