Є разючий контраст між зовнішньою політикою адміністрацій Джорджа Буша та Барака Обами. В той час як Буш активно проводив політику американських односторонніх дій та західного розширення, Обама поводиться як обережний багатовекторний політик у час економічної невизначеності. Ці різні підходи безпосередньо впливають на Україну — країну, що коливається на стратегічному кордоні між Європою й Азією.
Замість припущення, що розвиток демократії в Україні завершиться членством у НАТО та ЄС, політика США щодо Києва в даний час зумовлена трьома факторами: Росія, паливо та Європа. Обрання Віктора Януковича Президентом позбавило Вашингтон можливості дискутувати з Москвою з приводу національних устремлінь України. У Вашингтоні прорахували, що Янукович буде усталювати тісніші відносини з Кремлем та зніме конфліктне питання розширення НАТО з порядку денного американсько-російських двосторонніх відносин.
Проте американські чиновники недооцінили амбіції російського уряду, а також ступінь демократичного регресу в Україні. Путін та компанія не лише вимагають від України залишатися поза НАТО, вони також хочуть, щоб країна стала частиною багатонаціональних структур, у яких домінує Москва, на випадок, якщо новий склад президентської адміністрації США вирішить відновити розширення НАТО. В результаті Київ опинився під величезним тиском, коли від нього вимагають віддати більшу частину енергетичної інфраструктури російським компаніям, приєднатися до Митного союзу разом із Білоруссю та Казахстаном, а також брати участь у структурах безпеки ОДКБ.
Взявши до уваги відхід від демократії в Україні, Обама не був змушений рішуче захищати країну від посягань росіян на її суверенітет або проводити зустрічі на високому рівні з українськими чиновниками. Навіть якщо Обама потисне руку Президентові Януковичу на Саміті з ядерної безпеки чи на Саміті НАТО в Чикаго, це не буде свідчити про потепління відносин.
Деякі аналітики стверджують, що Росія та Україна розвивають схожі політичні системи і тісніший зв’язок між ними дозволив би НАТО та ЄС уникнути зайвого головного болю від намагань просувати демократичні реформи. Відповідно до такої аргументації, навіть якщо Україні довелося б утратити елементи власного суверенітету, то це, очевидно, свідчило би про вибір її керівництва, і Вашингтон не повинен втручатися.
Проблема такого підходу в тому, що він не відповідає прагненням українських громадян у збереженні незалежної держави, в якій дедалі більша кількість людей розчарована діями нинішньої адміністрації. Ув’язнення Юлії Тимошенко стало символом антидемократичної контрреволюції, яка може дестабілізувати країну. Американські сенатори стверджують, що в Україні відбувся регрес демократичних реформ, незалежності ЗМІ, виборчих стандартів та верховенства права.
Щоб уникнути ситуації, коли Україна може стати центром конфлікту між Заходом та Сходом, Державний департамент США закликає звільнити Тимошенко та забезпечити проведення прозорих парламентських виборів у жовтні. Держсекретар Гілларі Клінтон намагалася схилити Януковича під час проведення Мюнхенської конференції з безпеки до розв’язання небезпечної ситуації навколо Тимошенко та тлі побоювання, що явні порушення під час проведення виборів можуть поляризувати суспільство і спровокувати кривавий бунт, на який Росія може відреагувати проведенням операцій умиротворення.
Вашингтон закликає Київ зменшити свою залежність від російських енергоносіїв — основного інструмента політичних маніпуляцій. Якщо Україна має намір зберегти свою незалежність, вона повинна диверсифікувати поставки енергоносіїв та розвивати внутрішні джерела. США підтримує розвиток енергетичного коридору між Каспійським басейном та Європою, який не підвладний російському шантажеві. Україна є важливим гравцем у ширшому енергетичному ланцюгові, й Вашингтон запропонував допомогу в проведенні розвідок покладів сланцевого газу з метою підвищення самодостатності країни.
Третій важливий аспект підходу Вашингтону полягає в тому, щоб не просувати опції з НАТО, а натомість заохочувати Київ до встановлення тісніших зв’язків із ЄС, тому що в Україні є консенсус щодо поглиблення відносин із Брюсселем. Як і на Західних Балканах, США прагнуть, щоб Європа допомогла перетворити Україну на безпечну та стабільну державу через підписання угод про вільну торгівлю й Угоди про асоціацію з ЄС. США також дають зрозуміти, що сповзання до авторитаризму може призвести до міжнародних санкцій і зниження статусу України до такого, який на даний момент має Білорусь.
Загальний розрахунок Вашингтона полягає в тому, щоб дати Києву вибір. Київ може або продовжувати розбудову путінської системи ціною втрати добрих відносин із Заходом, у такий спосіб забезпечуючи вразливість України до маніпуляцій із боку Росії, або може знову запустити демократичні процеси, посилити енергетичну диверсифікацію та розвивати більш тісні зв’язки з західними інституціями — всі ці заходи можуть допомогти захистити країну від тиску Москви. Проте остаточне рішення має залишатися за Києвом.
Януш БУГАЙСКІ — старший співробітник Європейської програми в Центрі стратегічних та міжнародних студій у Вашингтоні, округ Колумбія.
