Багатий на резонансні події жовтень на електоральних настроях українців поки що не позначився. Соціологи пояснюють це певною інертністю громадської думки, яка на будь-які події, заяви, зміни реагує зі спізненням приблизно на місяць. Тому за традиційною для передвиборних опитувань формулою «якби вибори відбулися наступного тижня» рейтинговий розкла д серед можливих кандидатів у президенти ненабагато відрізняється від вересневого. Згідно зi всеукраїнським опитуванням, проведеним Українським інститутом соціаль них досліджень і центром «Соціальний моніторинг» із 23 по 29 жовтня (опитано 2053 респонденти), перші три позиції в списку електоральних симпатій, як і раніше, займають лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, лідер комуністів Петро Симоненко та нинішній прем’єр Віктор Янукович. Щоправда, стосовно останнього, то для нього жовтнева стабільність — результат зі знаком «мінус», оскільки протягом року з моменту, коли В. Янукович очолив уряд, соціологічні опитування провідних центрів фіксували зростання довіри населення до цього політика. З цією тенденцією пов’язувалися і позитивні прогнози щодо його участі в президентській кампанії. Проте жовтневе «замороження» рейтингу прем’єра (готовності українців голосувати за нього на виборах) на рівні 9% змусило соціологів пригадати, що подібний шлях зростання популярності проходив свого часу і попередник Януковича Анатолій Кінах.
Але наданий учора журналістам електоральний зріз є, мабуть, одним із наймасштабніших на даний момент. І нехай він поки що не дає відповіді на запитання, хто буде наступним президентом України, зате окреслює небагате, прямо скажемо, поле для вибору. Наприклад, уже чітко можна сказати, що українці хочуть бачити главою держави нове обличчя (проти висунення нинішнього президента на новий термін висловилися 82% опитаних). І не тому, що вкрай не підтримують нинішню владу (адже є готовність голосувати за так званого провладного кандидата), а просто через певні психологічні причини, ментальні особливості: сам факт зміни важливіший за результат (народною мовою це звучить як «нехай гірше, аби інше»). Також у цьому опитуванні проявилася традиційна для наших співвітчизників орієнтація на особистість, яку вже можна зарахувати до стабільних рис національної політичної культури. У запропонованих соціологами гіпотетичних сценаріях виборів, де різні гіпотетичні об’єднання — партії парламентської більшості, блок лівих партій, союз Партії Регіонів із «Нашою Україною», — висувають свого єдиного кандидата; беззастережно підтримати цього кандидата, беручи до уваги лише політичну силу, яка за ним стоїть, погоджується мізерна кількість респондентів (від 2% до 6%). А значуща для результату на виборах частина населення голосуватиме тільки «з урахуванням того, хто стане цим кандидатом». Тобто чинник підтримки певними політичними силами кандидатів у президенти відіграватиме набагато меншу роль, ніж ставлення населення до самого політика.
Рейтинги листопада, швидше за все, зміняться під впливом тузлинської кризи і донецького скандалу. Проте, як попереджає директор Центру «Соціальний моніторинг» Ольга Балакірєва, швидше за все, це буде лише ситуативний сплеск, після якого за відсутності істотних змін у розкладі можливих кандидатів усе стане на свої місця.
