За його словами, в нових нормативних актах відсутній такий інститут як громадські захисники і громадські обвинувачі. «Ми розуміємо, що для країн Європи — це нормальна практика, однак, за умов судової системи, що неостаточно сформувалася, цей крок неправильний», — заявив він журналістам. При цьому він наголосив, що українська судова система, навіть повністю забезпечена законодавчо, не буде нормально виконувати свої функції, якщо не буде переглянено ставлення до підбору кадрів до судової системи і слідчих органів. Так, за словами правозахисника, суди часто відправляють справи на дорозслідування в ті ж прокуратури й до тих же людей, від яких ці справи було отримано: «Зрозуміло, що люди в такому випадку не можуть кардинально змінити свої рішенн я, інакше сядуть вони». Чезез це, а також через інші порушення: тиск на підозрюваного, погрози і насильство, у ході слідства, за словами Ю. Мурашова, суди нерідко виносять несправедливі рішення, а «часто ігнорують результати судового слідства й просто переписують у вирок висновок обвинувачення».
Голова ради правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов повідомив «День», що за даними, які отримала його організація із судів країни, минулого року було засуджено понад 230 тис. чоловік або близько одного відсотка працездатного населення країни. При цьому до покарання у вигляді позбавлення волі засуджено близько 36% обвинувачених, що дозволяє говорити про те, що позбавлення волі залишається головним видом кримінального покарання. Крім того, говорить А. Букалов, парадоксально, але бути виправданим деякими із судів, зокрема київським, практично неможливо: протягом минулого року ними було винесено лише сім виправдальних проти понад дев’яти тисяч звинувачувальних вироків. У той же час, за словами Ю. Мурашова, якщо суди когось і звільняють, то роблять це не у реабілітаційних випадках, а в зв’язку з перекваліфікацією справи. Викликає тривогу, за словами правозахисників, і те, що понад половини вироків (близько 59%) винесено на термін позбавлення волі до трьох років. Це говорить про те, що особи, відправлені згідно з ними в місця позбавлення волі, здійснили неважкі злочини. А ось що буде з ними після трьох років «відсидки» — за словами правозахисників — ще питання. Поступово виправити ситуацію може прийняття нового пакету законів про судовлаштування й нового Кримінального кодексу України, в яких судам відведено основну роль. Однак за умов хронічного недофінансування судів в Україні нова система може зіткнутися зі старими труднощами.
