Сьогодні у Верховній Раді говоритимуть про онкологічні захворювання. Зрозуміло, прозвучать дані про те, що щорічно в Україні ставлять діагноз «рак» 160 тисячам осіб. Пригадають, напевно, і про дані канцер-реєстру, згідно з яким кожен третій українець ризикує протягом свого життя виявити в себе злоякісне новоутворення. І, звичайно ж, не обійдуть увагою ВООЗівський прогноз. Експерти підрахували, що найближчі 25 років очікується різке збільшення захворюваності на рак. Уже в 2020 році щорічно в світі реєструватимуться 20 млн. нових випадків (сьогодні 10 млн.), і левова їхня частка «обрушиться» якраз на пострадянські країни.
При всьому цьому, як відомо, лікарі дедалі частіше заявляють про те, що рак — не фатальність. Його можна і потрібно лікувати, а ще краще — займатися профілактикою. Саме про це сьогоднішня розмова з доктором медичних наук, професором, завідувачем лабораторії генетичного моніторингу Iнституту гігієни та медичної екології АМНУ Ольгою ТИМЧЕНКО.
— Експерти ВООЗ стверджують, що у найближчі 25 років у світі очікується різке збільшення захворюваності на рак, і значна частина випадків припаде на колишні радянські республіки, зокрема Україну. З чим це пов’язано, адже у порівнянні з іншими державами ми не відрізняємося значним забрудненням навколишнього середовища, що, як правило, і провокує виникнення пухлин?
— Це одночасно так і не так. В умовах слабкого забруднення повітря в Україні проживає тільки 15% населення, а в умовах сильного і дуже сильного — вдвічі більше. Вважається, що більше 16% викидів у атмосферу заводів, фабрик є канцерогенами. А за даними Міжнародного агентства з вивчення раку, виникнення майже 85% пухлин пов’язано якраз з дією канцерогенних факторів середовища. Звичайно, в Україні турбуються про якість повітря. Але у той же час міська людина більшу частину часу проводить у приміщенні, де вміст забруднювача часто перевищує його концентрацію у атмосфері. Я маю на увазі, скажімо, продукти паління.
Крім цього, не можна забувати, що населення, опромінене в результаті Чорнобильської аварії, залишається групою ризику в плані онкології. Сьогодні більше половини випадків раку щитовидної залози зафіксовано у постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії. До того ж відомо, що хронічний небезпідставний стрес, в якому з різних причин протягом останнього десятиріччя перебувають практично всі українці, також є онкологічно значущим.
— Але, як відомо, ще у 2000 році Кабмін затвердив Національний план дій з гігієни довкілля. І його метою було якраз зниження рівня екозалежної захворюваності.
— План є, але хто ним керується? Згідно з документом, МОЗ належить головна і об’єднуюча різні міністерства і відомства роль у його виконанні. Але воно цього не робить. При тому, що спеціалісти ВООЗ вважають: третину всіх захворювань на рак можна попередити. В ідеалі структура системи профілактичних заходів має складатися з двох розділів. Один iз них повинен бути присвячений попередженню впливу на організм канцерогенних чинників довкілля, а другий — профілактичним діям. А що робиться в Україні? Серед тез доповідей, опублікованих на другому з’їзді онкологів країн СНД, тільки приблизно 3% були присвячені проблемам профілактики онкологічних хвороб. А на лікувальний процес і його обґрунтування грошей у нас витрачається хоча і недостатньо, проте все одно у 20—25 разів більше, ніж на профілактичну медицину.
Звичайно, ми не можемо посадити поряд з кожним онкологом генетика. Але можемо навчити онколога ставити декілька елементарних запитань пацієнту, для того щоб визначити, наскільки він ризикує захворіти на рак. Просто необхідно з’ясувати: якою була причина смерті його родичів. Якщо хтось iз них мав певні злоякісні новоутворення, то необхідно сказати пацієнту, що він знаходиться у групі ризику, а значить, йому варто звертати увагу на харчування, не палити тощо. До того ж, необхідно повідомити, що дуже велику роль у формуванні злоякісних клітин відіграє стрес. А крім цього, навіть шум та іонізуюча радіація (мікрохвильові печі, локатори) при тривалій дії здатні впливати на генетичний апарат клітин. Вони викликають гормональний дисбаланс, що в результаті збільшує кількість пошкоджених клітин у 1,5—2 рази.
— Як відомо, не останню роль у профілактиці онкозахворювань відіграє харчування. І у цьому плані в Україні намагаються щось робити — мається на увазі ідея збагачення борошна фолієвою кислотою та йодування солі.
— Дійсно, внесок харчування у виникнення онкологічної патології досягає 35— 50%. З їжею до організму може надходити до 90% добового вживання нітратів, пестицидів, радіонуклідів, важких металів. Як відомо, українські вчені розробили національні норми харчування. В них підвищений вміст у добовому раціоні вітамінів, вказується, що потрібно вживати переважно складні вуглеводи, які мають надходити до організму з овочами, фруктами, зерновими та складати 50—70 % від добових енергетичних витрат. Виникає запитання: хто цього може дотримуватися, якщо 27% українців вважають себе бідними? Щодо йоду і фолієвої кислоти — у даному випадку ще не відомо, чи всім на користь це робиться. Дійсно, йодний дефіцит, який притаманний ґрунтам значної території України, призводить до зниженого вмісту йоду в продуктах харчування і, як наслідок, — до розладів діяльності щитовидної залози, гормони якої відіграють важливу роль у процесах антиканцерогенезу. Але за умови, коли харчування населення низькокалорійне та малобілкове, а йоду надто багато, є всі шанси захворіти на гіпертиреоз. Щодо фолієвої кислоти, то у раціоні українців її не оцінювали, а оскільки більшістю ми споживаємо рослинну їжу, її може бути цілком достатньо. Я за те, щоби фолієву кислоту вживали жінки при плануванні вагітності, але ж не люди похилого віку, які є групою ризику щодо раку. Надмірне вживання фолієвої кислоти тільки прискорить процес росту і розвитку можливої пухлини.
— Виходить, у даному випадку доволі складно підібрати універсальні методи профілактики...
— Не треба вигадувати велосипед, є чіткі вказівки ВООЗ щодо профілактики онкологічних захворювань як на індивідуальному, так і на громадському рівні. У першу чергу необхідні детальні дослідження кожного регіону, в яких би були визначені прiоритетні чинники захворюваності. І в залежності від домінуючих причин у тому чи іншому регіоні вже розробляти конкретний план дій. Крім цього, необхідно постійно нагадувати населенню, наскільки важливий здоровий спосіб життя і правильне харчування. Нехай заклики подіють далеко не на всіх, але ж когось вони змусять передивитись свою поведінку. Необхідно проводити медико-генетичне консультування сімей, що мають онкологічних хворих, організувати диспансерний нагляд за особами з груп ризику. В усьому світі протягом останніх двох десятиліть медико-генетичне консультування і диспансеризація груп ризику вважаються одними з основних ланок профілактики злоякісних пухлин. У той же час слід зазначити, що у нас спеціалісти онкологічної служби переважно не мають відповідної медико- генетичної освіти і навичок генетичного консультування хворих та їх сімей. А крім цього відсутня й лабораторна база для широкого впровадження сучасних методів діагностики схильності до виникнення пухлин та ранньої їх діагностики.
