Програма «I, Culture» — масштабний міжнародний проект, в рамках якого у десяти столицях світу (окрім Києва, це — Брюсель, Париж, Лондон, Берлін, Мадрид, Москва, Мінськ, Токіо) відбудеться понад 400 різноманітних заходів, покликаних якнайповніше представити польську культуру. Програма стартувала 1 липня, разом із початком головування Польщі в Раді ЄС, а у вересні до неї приєдналася Україна. Польща — перша країна, яка представила таку масштабну культурну програму як складову головування в Раді Європейського Союзу. У нас заходи програми реалізує Інститут Адама Міцкевича (Варшава) у співпраці з Польським Інститутом у Києві. Власне, вистава польського вуличного театру «Бюро подорожей» на Софійській площі стала першим таким заходом.
Театр «Бюро подорожей» (Biuro Podrozy) заснований 1988 року режисером Павелом Шкотаком.
За два десятиліття мистецьких пошуків театр сформував оригінальний почерк та стиль роботи над п’єсами. Репертуар театру — це чотирнадцять оригінальних вистав, серед яких вісім —просто неба. Вже у 1989 році новоутворена трупа здобула перше місце на Національному польському фестивалі молодих театрів «Старт». Вуличні вистави — найсильніший бік «Бюро»: зокрема, «Похорон Кармен» відзначено першим призом і Нагородою критиків у Единбурзі 1995 року, а також гран-прі Театрального фестивалю в Афінах; «Макбет» здобув нагороду Фаджир на Міжнародному театральному фестивалі у Тегерані за кращу режисерську роботу; 2001 року театру присуджено нагороду за кращу сценографію на Фестивалі експериментального театру в Каїрі. У 2002 році «Бюро подорожей» нагородили — Міністерство закордонних справ за виняткові заслуги у справі популяризації Польщі у світі та Міністерство культури — за театральні досягнення. У 2005 році Павел Шкотак отримав престижний «паспорт» журналу «Політика» (Paszport Polityki), а у 2008-му Павел Шкотак, Марта Стжалко та Ярослав Сейковський були нагороджені медалями мистецької слави Міністерства культури та національної спадщини.
Географія виступів театру нараховує 46 країн, серед яких Аргентина, Австралія, Бразилія, Колумбія, Куба, Єгипет, Індія, Іран, Ізраїль, Йорданія, Корея, Ліван, Мексика, Палестина, Сінгапур, Тайвань, США. Творча діяльність колективу не обмежена виключно постановками — тут пишуть та презентують драматургічні твори, займаються мистецькими проектами, проводять освітні заходи, працюючи з аматорами, акторами та театральними групами у США, Англії, Ірландії, Росії, Лівані, Ірані тощо.
Вистава, показана в Києві, має назву «Планета Лем» і створена за мотивами творів Станіслава Лема. Героями є персонажі новел та коротких оповідань Лема: Ійон Тихий, професор Тарантоґа, громада Лепняків, суперкомп’ютер та роботи. Сюжет — театральна імпровізація на тему творів письменника. Дійство просто неба триває одну годину. Музику, в якій поєднано симфонічні мотиви й постіндустріальні теми найцікавіших рок-груп, композитор Кшиштоф Новиков зміксував спеціально для вистави.
Епіграфом до «Планети Лем» могли б стати ці слова з оповідання польського класика «Футурологічний конгрес»: «Я даю цивілізації наркоз, інакше вона себе не витерпіла б. Вона не має пробудитися... Я утримую цей хиткий баланс, без якого ми скотимося у всесвітню агонію. Я — останній Атлант цього світу».
Головний герой отримує листа з проханням про допомогу і вирушає на іншу планету. Там він зустрічає чудернацьких істот-Лепняків, чиє життя підпорядковано отриманню задоволень, котрі їм надають роботи. Контакт встановити не вдається, але герой розуміє, що люди цілковито залежать від машин. За допомогою вільного від існуючого порядку місцевого союзника прибулець підіймає повстання. Супер-комп’ютер, на диво, відмовляється опиратися і пророкує: «Я стану вашою тугою». Звільненим аборигенам смак свободи приїдається дуже швидко, і вони повстають вже проти своїх визволителів, а потім повертають роботів. Бездумне існування заради власних задоволень виявляється для них набагато кращим. Герой, зазнавши поразки, повертається на Землю.
У «Бюро подорожей», як і в більшості вуличних театрів, трохи наївна, інфантильна естетика. Помітно, що більшість їхньої футурологічної екзотики зроблена з поліетилену, жерсті, плексигласу. Найбільша удача костюмерного цеху (Агнєшка Завадовська) — це роботи: актори, одягнені в блискучо-білі або чорні обладунки з безліччю аксесуарів у стилі кінофантастики 1980-х, виглядають і рухаються дуже переконливо, а дует кіборгів на ходулях, пристрасно танцюючий танго, викликав справжнє шаленство серед публіки.
Друга удача Завадовської — це конструкція, схожа на велетенського механічного павука з одним центральним круглим і чотирма додатковими еліптичними екранами. Химерна споруда з рівним успіхом слугує і міжзоряним кораблем, і машиною для отримання задоволень, на яку працюють Лепняки. На центральному екрані з’являється безпристрасне обличчя суперкомп’ютера або образи з підсвідомості героя.
Решта ж — традиційна для вистав просто неба. Бутафорська зброя, піротехніка, багато ілюмінації, гучна музика, супровідне відео. Але фантастичний колорит, технічні й акторські трюки не є головними, як дуже часто трапляється у менш талановитих вуличних постановників. Антураж не тяжіє над виставою, займає суто підпорядковану роль у цьому переважно смішному видовищі. Режисер і виконавці будують світ травестійної фантастики завдяки багатьом кумедним деталям і точно знайденим жестам.
Тим більше вражає безвихідний фінал. Розумним начебто істотам дуже мало треба, щоб зробити вибір на користь рабства. І цей воістину трагічний фарс людство розігрує вже не першу тисячу років.
