Напередодні саміту СНД, який учора з третьої спроби розпочався в Москві, Борис Єльцин заявив, що він не вважає, що СНД «розсипається». І тут же прем’єр-міністр України Валерій Пустовойтенко зробив відкриття — «Структура СНД просто не працює. Про які тоді відносини можна говорити?» (цитується за Інтерфаксом). Усім, здається, вже все зрозуміло з цією Співдружністю, окрім хіба що самих президентів. Стало зрозуміло і з почуттям гідності нашого президента — як власної, так і державної, коли Леонід Кучма погодився взяти участь у закритому засіданні голів держав СНД, яка відбудеться в кабінеті Єльцина. Господаря. Який, можливо, в це щиро вірить, а наші підтримують цю віру.
СНД давно перетворився на клуб, у якому просто збираються — та й то з кожним роком робити це все важче, і який приносить якусь користь лише його чиновникам. Як політбюро напередодні краху СРСР. СНД давно перетворилася на звичку. І для наших керівників усе ще звично їхати за першим покликом на поклони до Москви, намагатися не нервувати Господаря. Звичкою залишилося говорити безглузді слова про співдружність, співпрацю, взаєморозуміння, інтеграцію, яких ніколи не було й не буде — хоча б історію з цукром згадати, або з харцизькими трубами.
Саміт начебто присвячено докорінним реформам СНД, якими опікувався тепер уже колишній виконавчий секретар Співдружності Борис Березовський. Йому не вдалося перетворити СНД на зону вільної торгівлі (й не більше за те), як бажалося Україні. Не вдасться, очевидно, і його наступнику, хоч би хто ним став (серед кандидатів називаються прізвища росіян Бориса Пастухова, Леоніда Драчевського, Олега Сисуєва, українця Сергія Тигипка). Не вдасться, можливо, тому що СНД уже просто нікому не потрібна — у тому числі й Росії. Тим більше, що в разі відмови від усіх наддержавних структур вона просто втрачає легітимні шляхи тиску. Грузія, наприклад, розчарована в СНД через невирішеність абхазької проблеми. Тому вона вже твердо вирішила опікуватися своїми власними інтересами — відродженням «Великого шовкового шляху», експортом каспійської нафти, більшим зближенням з Україною та Узбекистаном — про це йшлося під час київського візиту міністра закордонних справ Грузії. Узбекистан, як і Грузія, заявив про вихід із Ташкентського договору про колективну безпеку — і явно розглядає аморфне утворення ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) як перспективну альтернативу СНД. Україна нічого не говорить конкретно, але в тому разі, коли нафтогазові потоки до неї справді йтимуть не лише з Росії, і для неї підтримка видимостi життя мертвонародженої структури втратить будь-який сенс. Інші — Білорусь, Казахстан, Киргизстан — шукають свій шлях.
Єдине, чим оперують прихильники реанімації СНД — величезною кількістю ухвалених документів, жоден з яких не працює.
