З одного боку, вже підготовлено депутатські запити — зокрема, голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Івана Чижа і народного депутата Віталія Шевченка, — в яких вказується, що окремі положення указу суперечать багатьом статтям як Конституції, так і чинних законів. Передусім, відносно паритетності прав гаранта Конституції й парламенту в розв’язанні питань, пов’язаних із управлінням національним інформаційним простором.
При цьому парламентарії висловлюють здивування скороспілістю цього указу, що вийшов буквально перед тим, як у ВР повинні були початися слухання з приводу підготовлених парламентом концепції роздержавлення ЗМІ, законопроекту «Про інформаційний суверенітет і інформаційну безпеку України», урядового(!) законопроекту про інформаційну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. «Поява цього президентського указу на довершення послідовних утисків, ганебних судових розправ над ЗМІ, підкилимних битв за телеефір зайвий раз переконує в тому, як швидко суспільство з одержавленими ЗМІ (а хто розпоряджається ними від імені держави?) може скотитися до авторитаризму» (цитата з депутатського запиту В.Шевченка).
З іншого боку, джерело у Міністерстві інформації, яке заслуговує на довіру, повідомило кореспондента «Дня», що в цьому відомстві також з дня на день чекають... відкликання постанови Кабміну про створення «Укртелерадіо» або принаймні істотних змін у ній (не сумніваючись у правовій бездоганності указу Президента). На переконання цього джерела, близького до керівництва міністерства, постанова Кабміну кимось готувалася і пробивалася на швидку руку, і містить велику кількість правових казусів і порушень. Зокрема, відносно ліквідації цілої низки підприємств (національних телерадіокомпаній, обласних і регіональних телерадіокомпаній, студії «Укртелефільм», концерну РРТ тощо), майно яких передається постановою Кабміну до статутного фонду «Укртелерадіо». Але в указі Президента насправді йшлося лише про створення державних АТ на базі подібних підприємств, акції яких і передаються Укртелерадіо. Так само як ліквідувати, наприклад, НТКУ і НРКУ можуть лише ті, хто їх створив, — а це ВР і Президент, але аж ніяк не Кабмін. Не уточнює постанова Кабміну і ролі існуючого нині Держтелерадіо України, і проблеми державного замовлення (його функції постанова покладає на «Укртелерадіо», що означає злиття в одній особі і замовника, і виконавця). Не вирішено й одне з основних питань: яким чином державна акціонерна компанія зі 100% приналежністю акцій державі може створюватися у вигляді відкритого акціонерного товариства, котре передбачає можливість передачі акцій, і т.д., і т.п..
Після експертних оцінок постанови, по суті, не викликає сумнівів у абсолютній легітимності лише призначення головою правління Миколи Княжицького. За твердженням того ж джерела з Міністерства інформації, з самого початку було порушено існуючу практику підготовки подібних постанов на виконання указу Президента шляхом роздачі доручень міністерствам і відомствам. Міністерство інформації подібного доручення не отримувало і не причетне до постанови, яка вийшла з надр Кабміну.
А це означає, що навколо створення ДАК «Укртелерадіо» ще очікується облога не тільки з боку законодавчої, але й виконавчої влади. Судячи з усього, наскоком одній з впливових груп в уряді вирішити питання про контроль над національними теле- й радіоефіром не вдалося.
P.S. Коли готувався цей матеріал, стало відомо, що хоча М.Княжицького урядовою постановою вже призначено в. о. президента Національної телекомпанії України, указу Президента про звільнення з цієї посади Віктора Лешика поки немає.
Одночасно редакція не отримала підтверджень у юридичних управліннях Кабміну й адміністрації Президента про підготовку відкликання постанови Кабміну. Зв’язатися з М.Княжицьким нам поки не вдалося.
№186 30.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
