У мови, в яких доводиться заробляти собі на життя інвалідам з дитинства, працівникам МП «Відродження» є вкрай незадовільними. Вистояти восьмигодинний робочий день на холодній бетонній підлозі в неопалюваному приміщенні, без елементарних побутових умов ладен не кожен здоровий. Нині працівники «Відродження» й узагалі мають шанс опинитися на вулиці, адже міське комунальне підприємство розірвало з останнім договір оренди приміщення. Здається, ще вчора місцеві, обласні, столичні ЗМІ на всі боки вихваляли дубенське МП «Відродження», котре здобуло перемогу в тендері на виготовлення символіки для пісенного конкурсу «Євробачення».
— Сувеніри для «Євробачення» виготовлятимуть дубенські інваліди, — писали тоді численні ЗМІ. Всі раділи, тішились з того, що люди, котрих життя частково позбавило можливості сприймати його в усіх настроях та барвах, знайшли чудове застосування своїм вмінням та навичками і…. навіть роблять вагомі успіхи. Перш ніж сісти за написання цього матеріалу, котрий є уособленням «крику душі» членів Дубенського товариства інвалідів з дитинства, автор проаналізував кожен із вже написаних матеріалів. У жодному з них ані між рядками, ані чорним по білому не читається, що обладнання, на котрому доводиться працювати робітникам «Відродження», у дійсності кустарного виробництва. Люди позбавлені елементарних побутових умов, узимку ж температура у приміщенні вряди-годи на один-два градуси вища за ту, що на дворі. Чому ніхто не сказав саме про це?
Гарна картинка, та й усе. А працівники та керівництво підприємства навіть у думках не мали скаржитись, адже можливості та перспективи, котрі відкривалися для «Відродження» із кожним новим замовленням, перетворювали примарну далечінь майбутнього на реальні бізнесові проекти та плани. І не дивно, адже з 1999 року голова товариства інвалідів з дитинства Анатолій Висоцький, котрий є також депутатом дубенської міської ради, з ліку збився числа депутатських запитів з проханням виділення спеціального приміщення для розміщення виробничого підрозділу новоствореного підприємства. Коли ж нарешті влада міста таки пішла на зустріч та запропонувала товариству інвалідів неопалюване приміщення, котре потребувало капітального ремонту, ті відразу погодилися. Очевидно, за відсутності інших більш прийнятних варіантів.
Наступні депутатські запити Анатолія Висоцького — натхненника та першого керівника МП «Відродження», стосувалися прохання виділити бодай якісь кошти на ремонт приміщення. Кошти, як свідчить Анатолій Висоцький, таки було закладено при формуванні бюджету 2005 року. Закладено та аж ніяк не профінансовано. 3500 гривень на ремонт приміщення обіцяла виділити також дубенська районна влада, але… обіцянка залишилась лишень обіцянкою. На додачу місцеве виробниче управління комунального господарства Дубна повідомило керівництво підприємства про солідну суму заборгованості за орендну плату, а отже, про припинення дії договору оренди між «Відродженням» та ВУКГ.
Гострота моменту ще й у тім, що лишень нині, відповідно, до фінансування з держбюджету програм забезпечення робочих місць для інвалідів МП, «Відродження» з дня на день очікує на отримання спеціального обладнання. Керівництво та працівників «Відродження» замислитись змушує той факт, що прагнення держави у створенні нових робочих місць для інвалідів в контексті Дубна повністю не береться до уваги. Нині 90 відсотків продукції, що її виготовляє підприємство, становить державна символіка. Є солідні замовлення на виготовлення символіки для вітчизняних політичних партій, які, на жаль, із об’єктивних причин не вдається виконати в зазначений термін.
У перспективі маса цікавих замовлень, у реалізації котрих працівники «Відродження», зважаючи на нинішню ситуацію, мають великий сумнів. «Для нас це не просто робота, це відчуття того, що ми потрібні суспільству», — каже одна з працівниць підприємства Оксана Юрчук, інвалід по зору. Стати на облік у центрі зайнятості інвалідові не реально, відзначає жінка, а прогодувати родину на пенсію по інвалідності справа в усіх відношеннях марна. Робота на підприємстві хоч якась та усе ж підтримка й надія на майбутнє. Влада міста у даній ситуації зайняла вже традиційну вичікувальну позицію. Керівництво міста не надто поспішає приймати не популярне та аж ніяк не гуманне рішення стосовно виселення підприємства із займаного приміщення.
