Останнім часом тема реконструкції стала однією з найбільш обговорюваних у столиці, а напередодні Дня незалежності, до якого, як було обіцяно, завершиться більшість будівельних робіт, особливо. Про доцільність реконструкції у таких масштабах велося немало дискусій, мовляв, «навіщо такі гроші на вітер викидати, якщо можна стільки житлових будинків побудувати та зайнятися «благоустроєм» столичних бомжів». Але, як небезпідставно аргументує київська влада, столиця незалежної європейської держави повинна відповідати європейським стандартам.
Але, як відомо, основний європейський принцип — все для зручності та комфорту городян, і тому кожний новий проект має не тільки теоретично, але і практично відповідати цьому. Одночасно враховувати інтереси не тільки «більшості» (в даному разi — пішоходів та автомобілістів), але і «меншості» (мам з дитячими колясками, інвалідів, велосипедистів і т.п.). Наприклад, кожна європейська країна вважає своїм обов’язком забезпечити необхідні умови для проїзду велосипедистів, адже, як відомо, з метою економії і з екологічних міркувань у європейських країнах велосипед — один з найбільш популярних засобів пересування.
На жаль, повністю красу реконструкції Києва може відчути тільки «більшість». Оскільки, зі слів голови Київської асоціації інвалідів- опорників «ІВАР» Ігоря Дудника, при будівництві інтереси людей з функціональними обмеженнями абсолютно не враховуються. Питання про будівництво пандусів для інвалідів порушувалося ще тоді, коли велася глобальна перебудова Хрещатика, але, з його слів, незважаючи на те, що пандуси були побудовані, вони не могли виконувати до кінця свою функцію (вони були настільки крутими, що інвалід не міг без додаткової допомоги скористатися ними). Подібна ситуація склалася і з бровками, які відділяють проїжджу частину від тротуару. Вони настільки високі, що інвалід-колясочник самостійно не може їх здолати. Щоправда, заступник начальника відділу містобудування Василь Максимчук сказав, що це питання неодноразово обговорювалося і що при будівництві «підземного міста» на Севастопольській площі всі зауваження були враховані, і пандуси вже побудовано.
Головний фахівець відділу маркетингу Київпроекту Наталя Зенькович не вважає відсутність велосипедних доріжок великим упущенням, оскільки, з її слів, цієї проблеми на сьогоднішній день у столиці просто не існує. «Зрозуміло, що велосипед — це кращий засіб пересування як для здоров’я людини, так і для екології, але одночасно рівень велосипедизації столиці не дозволяє нам говорити про відсутність велосипедних доріжок як про одну з першорядних проблем, адже все ж будь-яке капіталовкладення повинне бути виправдане.» Справдi, у Києві не зустрінеш такої великої кількості велосипедистів, як, наприклад, на вулицях Пекіна, де майже кожен житель міста має по кілька велосипедів, які «розкидані» на різних велосипедних стоянках. У деяких містах Західної Європи велосипедна доріжка відділена від проїжджої частини відбійним каменем або кольором. У Києві, як відомо, таке на вулицях зустріти складно, незважаючи на те, що у Правилах дорожнього руху чітко вказано: велосипедисти повинні їздити по велосипедних доріжках (цікаво, як вони «потрапили» у Правила, якщо їх немає?), у разі ж їх відсутності — по правому краю проїжджої частини. Велика кількість, особливо у центральних районах міста, машин, та й відсутність виділеного місця для велосипедистів призводить до того, що часом несамохіть вони порушують встановлені для них правила.
Зі слів президента федерації велосипедистів Миколи Кирієнка, проблема відсутності велосипедних доріжок, як ніщо, непокоїть її членів. Це, продовжує Кирієнко, може призвести до того, що через кілька років безладдя, яке твориться на столичних трасах, у декілька разiв збільшиться, не кажучи вже про те, що поповнення в рядах велосипедистів — це істотний крок на шляху до здорового способу життя. Але у той же час співробітник прес-служби Головного управління архітектури і містобудування Сергій Захожий вважає, що відсутність доріжок пов’язана лише з тим, що потенційні інвестори вбачають для себе зовсім інші пріоритети. І в результаті виходить замкнене коло: чиновники не бачать необхідності в будівництві доріжок, оскільки відсутні велосипедисти, а число останніх не збільшується, оскільки в них немає необхідних умов для пересування.
Ми часто говоримо про європейський вибір України і забуваємо при цьому, що «Європа» — це далеко не тільки високі матерії або матеріальний достаток. «Європа» — це повсякденні умови життя, створені для людей, а не красивих звітів. І декларації про європейський шлях України так і будуть залишатися усього лише словами, поки на цьому шляху не вiдчуватимуть себе комфортно не тільки 600-і «мерседеси», але й інвалідні та дитячі коляски, пішоходи і велосипедисти...
