Як повідомив Інтерфаксу учора заступник Генпрокурора РФ по південному федеральному округу Сергій Фрідінський, російська прокуратура просить українську владу надати матеріали об’єктивного контролю за засобами ППО в день загибелі (4 жовтня) російського Ту-154. Крім того, Генпрокуратура Росії просить українських колег допитати посадових осіб, в тому числі й вищих військових чиновників України, що мають відношення до трагічних подій. А Генпрокурору України незабаром доведеться реагувати...
Мiж тим ще у суботу голова держкомісії з розслідування причин катастрофи, секретар Ради безпеки Росії Володимир Рушайло заявив, що військові експерти Міноборони Росії та їх українські колеги завершили роботу з дослідження причин катастрофи. З його слів, ядро вибуху, внаслідок якого потерпів катастрофу літак Ту-154, «знаходилося зверху за 15 метрiв від фюзеляжу літака». «Загальна зона розльоту осколків бойової частини зенітної ракети становить 30—35 метрів, тобто весь літак виявився в зоні ураження бойовими частинами ракети», — підкреслив він.
Словом, згідно з висновками військових експертів РФ, ймовірність того, що у літак російської авіакомпанії «Сибір» було влучено ракетою АЗРК С-200, більш ніж висока. Тим часом представники української міжвідомчої робочої групи з розслідування причин катастрофи Ту- 154 з оголошенням свого вердикту, здається, не поспішають. «Ми і по сьогодні не знаємо причини трагедії, хоч знаємо, що причетні до неї. Ми ретельно розібралися у причинах, але не можемо сказати, в чому вони полягають, але вони в будь-якому випадку не будуть поховані на дні Чорного моря», — сказав на прес-конференції в суботу міністр оборони України Олександр Кузьмук.
Однак насправді виявилося досить складно «підняти з морського дна» запитання, що навіть не вимагає спеціального розслідування і, разом з тим, є принциповим: «Чи було дотримано всіх правил безпеки під час навчань військ ППО України, що проходили в Криму?» Ні у прес- службі Міноборони, ні у прес- службі військ ППО отримати зрозумілий коментар не вдалося. Офіційна позиція зрозуміла — «чекаємо висновків спеціальної комісії». Або ж, згідно iз заявою керівництва Міноборони, що «прославилося» на весь світ: теоретично причиною катастрофи Ту-154 могла стати українська ракета, практично — «ні», слабо підкріплене «невідомо».
Це загалом. Є й зокрема. Недавно «День» котрий отримав інформацію, що полігон, належить РФ, який так «успішно» використала для стрільб наш ППО, «не сертифікований» для проведення такого роду заходів. «Полігон, на якому проводилися стрільби, дійсно російський. Сертифікований він чи ні — запитання до Росії», — «на свій страх і ризик» повідомив «Дню» начальник прес-центру військ ППО Олександр ЄВЕНКО. З його слів, не тільки дані, прямо пов’язані з розслідуванням причин катастрофи Ту-154, але навіть ТТХ С- 200 та дія механізмів наведення, управління, самоліквідації ракети до остаточного висновку комісії заборонено! Погодьтеся, таке обмеження повноважень прес- центру ППО виглядає трохи дивно. Правда, О. Євенко все ж сказав «Дню» загальновiдомий факт, що «ці ракети (для АЗРК С-200. — Авт. ) в Україні не виготовляють, їх виготовляють у Росії». «Ракети було виготовлено у 1980 році, вони технічно справні та можуть використовуватися протягом довгого часу», — зважено додав він.
Чи варто дивуватися, що у разі такого дефіциту офіційної інформації доводиться звертатися до неофіційних, хоч, як здається, вірогідних даних. Почнемо з головного. Як сказав «Дню» офіцер ППО однієї з країн СНД, який неодноразово брав участь в такого роду стрільбах , «у СРСР навчальнi бойові стрільби з використанням АЗРК С-200 проводилися в Казахстані (полігон Саришаган. — Авт. ), оскільки тільки на цьому полігоні зона виконання стрільб практично не обмежувалася». Зі слів офіцера, прицільна дальність (тобто можливість «захоплення» цілі променем наведення) складає близько трьохсот кілометрів. При цьому уразити об’єкт у некерованому польоті ракета може й на набагато більшій відстані. Виходить, що в ідеалі у разі використанні С-200 ЗС України (а точніше — їх керівництво) повинні були «забезпечити» повітряний та водний простори не 150 км прибережної зони (як це було зроблено), а практично всіх акваторій Чорного моря. Не зрозуміло також, для чого під час навчань українських ППО (які, за повідомленням прес-служби військ, проводилися «на близьку відстань») використовували АЗРК С-200, призначені для далекої дії?! Думається, пояснення Головнокомандуючого ППО України Володимира Ткачова, який уже написав рапорт про відставку, що, мовляв, «якщо система стоїть на озброєнні, то ми повинні з неї стріляти», навряд чи виглядає переконливою. Мимовільно виникає почуття радості за без’ядерний статус України.
Крім того, на думку експертiв, уявляється дуже ймовірним факт, що у разі «поєднання двох цілей підсвічуючий промінь локатора напевно вибрав би як мішень об’єкт з більшою відображаючою поверхнею. Тобто літак, а не навчальну мішень, поверхня відображення якої явно невелика». До речі, як передало www.ng.ru, на дальності в 250—300 км позначка від цілі, що має ефективну відображаючу поверхню, на екранах індикаторів кабіни управління К-2В ЗРК С-200 за своєю інтенсивністю практично ідентична з позначками від малорозмірних та маловисотних цілей.
Цікаво також, що міністр оборони Олександр Кузьмук визнав, що стрільба комплексом С-200 все ж здійснювалася «у напрямку азимута, який перетнув літак Ту-154». Правда, міністр підкреслив, що це с талося «за 8—10 хвилин до моменту зникнення літака з радарів». Виникає запитання: «Про яку техніку безпеки може йтися, якщо літак цивільної авіації перетнув лінію наведення ракетного комплексу, прицільна дальність якого перевищує 270 км (на такій відстані, за офіційними даними, Ту-154 потерпів катастрофу)?!»
«Всі ракети були обладнані системами самоліквідації», — виправдовуються співробітники Міноборони. Як з’ясувалося, особливість самоліквідації ракет ЗРК С-200 5В25 полягає у тому, що вони підриваються у разі відсутності відображеного сигналу від цілі у приймальному тракті головки самонаведення. Тільки у цьому випадку на кермо ракети видається команда «максимально вгору» і носій смерті «свічкою» йде у верхні шари атмосфери, де, власне, і відбувається його самознищення. У зв’язку з цим досить суперечливим є твердження, що, за всіма розрахунками Міноборони, ракета впала у морі в межах полігону о 12. 42 за київським часом (за дві хвилини до моменту зникнення літака Ту-154 з екранів радару). «Правда, відповідальний службовець ППО може виявити «підміну» цілі. Перевести ракету на ручне управління. Не випускаючи ракету з променя наведення, посунути його та опустити вниз», — говорить «Дню» компетентне джерело в ППО.
Однак навіть такий поворот питання про безпеку проведення бойових навчальних стрільб з ЗРК С-200 у басейні Чорного моря не знімає.
