У жодному зі своїх колишніх виступів перед пресою глава «Нафтогазу України» Олексій Івченко не приділяв так багато уваги політиці та жодного разу ще не говорив про неї, як про чинник, що впливає на імідж очолюваної ним компанії. «Політичні чинники як у самій Україні, так і за її межами, — стверджував головний газовик країни на нещодавній зустрічі з журналістами, — продукували численні міфи, пов’язані з роботою нашої компанії». Політична риторика була, очевидно, використана у відповідь на рішення уряду, що відхилив із подачі голови Мінфіну Віктора Пинзеника поданий «Нафтогазом» фінансовий план, і це, схоже, може свідчити про черговий гострий конфлікт у правлячій еліті. Чи є він своєрідним економічним відображенням стержня нинішнього політичного моменту — процесу створення парламентської коаліції, чи зумовлений лише елементарним міжособистісним конфліктом? Здається, в цій колізії можуть бути задіяні обидва варіанти.
Але спершу кілька слів про зовнішній чинник. До нього Івченко ставиться абсолютно спокійно й стверджує, що ціни на поставлений в Україну російський газ будуть стабільними не тільки у другому кварталі, а й у другому півріччі, якщо, звісно, він залишиться на своїй посаді. Ще одне, останнім часом животрепетне для суспільства зовнішнє вкидання інформації (про виниклу заборгованість «Нафтогазу» перед компанією «Росукренерго») Івченко називає вигадкою та повідомляє, що за січень, хоч це і було нелегко, Україна розплатилася повністю, а за лютий, у зв’язку зі збитковими для «Нафтогазу» цінами, «важко, але дорозраховуємося...».
Внутрішню політичну загрозу для «Нафтогазу» «змалював» міністр фінансів. За його словами, можна зробити висновок про те, що компанія уникає податків. Івченко вважає таке висловлювання, «м’яко кажучи, некоректним», але при цьому прямо обвинувачує опонента в брехні. Суть економічних розбіжностей за лінією «Івченко — Пинзеник», на перший погляд, визначається виключно бюджетними проблемами. З цього року за природний газ, імпортований із Росії, треба платити ПДВ. «Нафтогаз», який потерпає від касового розриву у зв’язку з підвищенням цін на російський газ та поки що збереженими низькими цінами для населення, комунальних і бюджетних організацій, цей податок, за словами Івченка, сплатити не в змозі. «Нафтогаз» міг би розрахуватися з бюджетом в розстрочку на 180 днів, видавши податковій відповідний вексель. Пинзеник хоче отримати гроші негайно. І «радить» узяти для цього кредит. Івченко не хоче брати на компанію додатковий вантаж у формі відсотків. Він із цифрами в руках стверджує, що аж ніяк не «Нафтогаз», який минулого року вдвічі збільшив свій вклад у наповнення бюджету, тоді як його доходи виросли зовсім не на стільки, винен у виникненні бюджетних дір, й, у свою чергу, радить саме Мінфіну брати кредит, щоб їх затикати.
Крім того, каменем спотикання двох відомств залишаються внутрішні ціни на газ. З 1 травня вони, за офіційними даними, підвищуються для населення на 25%. Але якщо судити з інформації від «Нафтогазу», то йдеться про 38% (причому без ПДВ і тарифів на транспортування та поставку). І вже з липня НАК хотіла б підвищити їх ще майже вдвічі. Утім, головного удару по населенню міст, якому напередодні виборів уряд обіцяв не підвищувати цього року газових цін (Івченко не поділяє відповідальності за цю невиконану обіцянку, оскільки завжди ратував за економічно обґрунтовані тарифи), завдадуть підприємства теплокомуненерго, для яких газ у травні подорожчає майже на 29%, а в липні — ще на 70%. У результаті зимовий сезон 2007— 2008 років може виявитися для українських сімей досить дорогим (у рахунках за комунальні послуги, які отримують наші громадяни, до 60% припадають на теплопостачання та гаряче водопостачання). Утім, цілком можливо, що це співвідношення збережеться, оскільки регіональна та муніципальна влади не мають іншого виходу, крім як підвищити приблизно в такому ж співвідношенні вартість інших комунальних послуг.
У будь-якому випадку уряду доведеться переглядати бюджет і вишукувати в ньому додаткові ресурси на підвищення дотацій населенню. І це ще не найбільший його клопіт, оскільки значну частину бюджетних коштів на адресні дотації забезпечить за рахунок зростання своїх доходів сам «Нафтогаз». Набагато важче буде знайти гроші для опалювання бюджетних організацій: шкіл, лікарень, військових частин, судів. Для цієї сфери газові тарифи підвищуються на першому етапі на 30%, а в подальшому на 75%. Усього ж від нинішнього рівня вони виростуть майже в 2,3 разу.
І, мабуть, саме тут треба шукати джерела нинішнього економічного протистояння «Нафтогазу», що є найбільшою бюджетотворчою корпорацією країни (за словами Івченка, на її частку припадають 10% доходної частини), і Мінфіну, яке відповідає за наповнення головного державного кошторису. Керівник «Нафтогазу» припускає, що фінансисти вважають НАК «дійною коровою» (за 2005 рік вона майже подвоїла порівняно з попереднім роком платежі до бюджету), але зазначає, що якщо її погано годувати, то вона перестане давати молоко, а може й поготів повалитися на землю.
Фінансові суперечки, — звісно, лише надводна частина айсберга. Політика ж дуже рідко та неявно виходить на поверхню. Проте можна припустити, що за відсутності політичних розбіжностей, економічні протиріччя в надрах урядових структур були б успішно згладжені. Нагадаємо, що перший «бунт» міністра фінансів, який дістався Юрію Єханурову від попередниці, стався ще напередодні виборів. Тоді Пинзеника вмовили не залишати уряд і відправили в передвиборну відпустку. Можна припустити, що тепер міністр знову лише за один крок від відставки, що було б цілком логічно не тільки у зв’язку з великими бюджетними проблемами, які зараз неважко прогнозувати, а й головним чином через поразку на виборах його політичної сили. Він напевне розуміє, що політична кар’єра наближається до кінця та може розраховувати на її продовження лише в тому випадку, якщо главою уряду знову стане Юлія Тимошенко.
Саме звідси, схоже, ростуть ноги протистояння з «Нафтогазом». Якби Пинзенику вдалося відправити Івченка у відставку, то це збільшувало б для нього ймовірність залишитися в третьому післяреволюційному уряді на чолі з Тимошенко, яка збирається переглянути січневі українсько- російські газові домовленості. (У цьому випадку, прогнозує Івченко, ціна російського газу для України виросте дуже сильно).
Порівняно з Пинзеником, який зараз має вельми обмежене поле для маневру, в Івченка воно набагато ширше та дозволяє вибирати між політичною діяльністю (він обраний до Верховної Ради від «Нашої України») і подальшим керівництвом компанією. Можна сподіватися, що невеликий інцидент із новим «Мерседесом» не зіпсував його відносин із Президентом, тим паче, що йому вдалося не тільки швидко та вигідно продати це дороге авто, а й доволі логічно пояснити, чому знадобилося його купувати (виявляється, від попередника йому дістався орендований автомобіль, утримання якого обходилося набагато дорожче, ніж купівля нової машини у власність компанії).
Водночас Івченко також перебуває у визначених і досить жорстких рамках. Не випадково голова «Нафтогазу» заявив журналістам, що «ніхто не відправляв, не відправляє і не відправить мене у відставку».
