Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Труднощі чемпіонів

«Шахтар» — «Нансі» — 1:1
16 лютого, 2007 - 00:00
ФОТО PHL

У середу відбувся перший для українських команд офіційний матч клубного сезону 2007 року. В одній шістнадцятій Кубка УЄФА чемпіон України донецький «Шахтар» зіграв проти французької команди «Нансі», яка лише другий рік, як повернулася до вищої ліги національного чемпіонату, а до числа учасників єврокубків потрапила завдяки успіху у розіграші Кубка Франції.

Всі, без винятку, любителі футболу не мали сумнівів в успішному для української команди підсумку поєдинку проти французького середнячка. У порівнянні із «Олімпіком» з Ліону, який грав восени з київським «Динамо» в груповому турнірі Ліги чемпіонів, суперник донецької команди виглядав більш ніж скромно. Здавалося, що «Шахтарю» досить лише зіграти на своєму звичному рівні.

Перевага французів у ігровій практиці (чемпіонат Франції тепер у розпалі) мала б бути знівельована цілеспрямованою підготовкою українського чемпіона саме до цієї гри, а також фактором свого поля. На стадіоні у Донецьку традиційно зібралася велика аудиторія, яка підтримувала «Шахтар», а стан футбольного поля, як для зими, не викликав жодних нарікань. І якщо у «Шахтаря» не змогли зіграти лише двоє дискваліфікованих гравців основного складу, то «Нансі» перед матчем у Донецьку не дорахувалася понад половини основних виконавців.

Усі названі вище передумови забулися одразу після початку гри. Чемпіони України не зуміли організувати справжнього тиску на ворота гостей, які досить організовано оборонялися. А за кількістю влучних ударів у площину воріт гості взагалі перевершили господарів. Небезпечні моменти, що виникали біля воріт «Нансі», були наслідком окремих помилок у захисті, а зовсім не ігровою перевагою «шахтарів». Українська команда не показала злагодженості між обороною та атакою. Складалося враження, що за «Шахтар» грають дві п’ятірки футболістів, одні з яких тільки захищаються, а другі тільки атакують. Опинившись під щільною опікою суперників, традиційно знітились бразильські півзахисники Матузалем, Фернандіньйо та Жадсон, які лише в окремі моменти діяли із потрібною швидкістю та точністю.

Усе могло б скластися інакше, якби форварди «Шахтаря» влучали у ворота із зручних позицій. Але і Маріка, і Бєлік били здебільшого повз прямокутник воріт. Гра остаточно вирівнялася ближче до закінчення. Було видно, що «Шахтар» не має засобів, за рахунок яких може остаточно переграти суперника. А тут ще й традиційна для «шахтарів» манера падати на поле після кожного зіткнення у надії на штрафний удар не знайшла розуміння з боку грецького арбітра, який, якщо й «купувався» на подібні витівки господарів, то не дуже часто. А небезпечні штрафні донеччани пробивали вкрай невдало.

Пам’ятаючи «традиції» виступів «Шахтаря» у єврокубках, до яких всі вже звикли за останні роки, наприкінці гри всі чекали не стільки точного удару господарів, скільки такого ж удару гостей. І цей удар не забарився. Нападник «Нансі» із промовистим прізвищем Фортюне, який упродовж гри намагався поцілити у ворота численними ударами з різних відстаней, таки влучив у ціль, змінивши рахунок на 0:1, а за хвилину гості ледь не забили другий м’яч очікувано деморалізованим господарям. І хоча «Шахтар» встиг забити гол зусиллями правого захисника Срни, який зробив рахунок нічийним — 1:1, справжнього штурму воріт «Нансі» ми так і не дочекалися. Навпаки, зупиняючи небезпечну контратаку французької команди на останній хвилині гри, капітан «Шахтаря» Тимощук був вимушений порушити правила і був вилучений з поля.

Підсумковий результат 1:1 дозволяє «Нансі», аби пройти у наступне коло змагань, зіграти матч-відповідь внічию 0:0. «Шахтар» же тепер зобов’язаний грати у гостях на перемогу. Чи здатен чемпіон України подолати далеко не елітну французьку команду на виїзді? Чекати залишилось менше тижня — гра у Франції пройде 22 лютого.

Але вже тепер, незалежно від того, чи зможе «Шахтар» виграти другий матч, очевидно, що відчутної переваги у класі між першою командою України та одинадцятою на сьогодні командою Франції не існує. Виглядає, що суперництво із клубами масштабу «Нансі» і є сьогодні максимумом, на що здатний найамбітніший український футбольний клуб. Поєдинок у Донецьку вже вкотре довів, що успіх у справжньому футболі, а не в його українському різновиді, приносить не тільки шалені гроші, вкладені в команду. Потрібно щось ще. Що саме? Важко сказати. «Шахтар», на жаль, вже котрий рік доводить лише те, що насправді висококласною командою європейського рівня він не є. Чому так відбувається? Чи зроблять у Донецьку висновки? Чи знову, як це відбувається щороку, винними у невдачах будуть арбітри, погода, невезіння, вітер, дощ, розташування зірок... Все що завгодно, окрім самих гравців та тренерів «Шахтаря», які поки що не виправдовують на міжнародній арені високого звання чемпіонів України.

Микола НЕСЕНЮК
Газета: