Під час минулих святкових церемоній прем'єр-міністр і головний уповноважений Президента на створення парламентсько-урядової коаліції Юрій Єхануров висловив надію на те, що зрештою до неї ввійдуть чотири політичні сили, які пройшли в парламент. Щоправда, при цьому прем'єр не пояснив, на яких основах і навколо яких принципів формуватиметься коаліція. Тим часом у простих громадян дедалі більше сумнівів у тому, що вона може знадобитися для чогось ще, крім як для того, щоб створити хоч якийсь легітимний уряд і не допустити розпуску парламенту та нових виборів. Переговори між політичними силами, що тривають за зачиненими дверима, не дають українській громадськості однозначних відповідей. Тим часом в експертній спільноті ці питання опрацьовують досить глибоко. Свідченням цього може слугувати робота президента Центру антикризових досліджень Ярослава Жалила «Економіка України в післявиборний період і порядок денний для уряду», яка недавно презентувалася в Національному інституті стратегічних досліджень, а також дискусія, спричинена цією книжкою.
Представляючи своє дослідження, Жалило, зокрема, заявив, що «відсутність помітного стимулюючого впливу на економічну динаміку з боку зростання внутрішнього попиту значною мірою зумовлена перерозподільною схемою забезпечення підвищення зарплат і соціальних виплат шляхом підвищення рівня навантаження на економіку». Ця теза в ході обговорення за круглим столом в НІСД спровокувала переважно глибокі, але діаметрально протилежні думки. Це може свідчити про досить жорстке розмежування не лише в українському політикумі й експертній спільноті, а й в українському суспільстві загалом. З одного боку, це більш ніж тривожно. Одночасно є надія, що в ході дискусій нам нарешті вдасться визначити шлях для своєї країни...
На необхідності високих темпів економічного розвитку як першооснові всіх подальших планів і дій майбутнього уряду наполягав на круглому столі Микола Азаров, який представляв майбутню парламентську фракцію Партії регіонів. Треба зазначити, що він задав один із головних напрямів дискусії, оскільки наголошував, що патріотична коаліція може формуватися виключно на усвідомленні необхідності високих темпів економічного зростання. Екс-перший-віце-прем'єр і міністр фінансів стверджував, що тільки його партія має досвід реалізації відповідних програм, і непрямо, ставлячи споконвічне запитання «хто винен?», закидав політичним противникам у тому, що саме вони сприяли зниженню темпів зростання економіки.
Його опонент, голова Секретаріату Президента й один із провідних учасників коаліційних переговорів із боку «Нашої України», Роман Безсмертний назвав висловлювання й вимоги Азарова «ідеологією економічного туману». Але сам напустив його аж ніяк не менше з тією лише відмінністю, що не завдав собі праці заглиблюватися в економіку, а плавав переважно в звичніших політичних водах, видобуваючи звідти абсолютно правильні, але, схоже, такі ж некорисні на даний момент гасла про те, що стабільність коаліції може спиратися виключно на закон як єдиний механізм регулювання. За Безсмертним, «чим менше влади має влада, тим краще для економіки». Але, можливо, в цьому випадку йдеться аж ніяк не про неї, а про те, щоб дати якнайменше влади тому ж коаліційному уряду, в якому першу скрипку за будь-яких умов гратиме аж ніяк не «Наша Україна»?
На п'ятірку з мінусом оцінив якість коаліційної програми, запропонованої в книжці Жалила майбутньому уряду, експерт від Християнсько- демократичної партії Віктор Лисицький. Водночас він зазначив, що в цьому документі практично не сформульовані порядок денний і цілі уряду, а також механізми його роботи. На думку Лисицького, головною метою та зобов'язанням цього уряду має бути припинення того процесу, що його він визначає через формулу «наша нація вимирає і розбігається».
Тому він «простягає руку Миколі Яновичу» і також наполягає на тому, що уряд зобов’язаний забезпечити високі темпи економічного зростання (10% протягом восьми-десяти років, а бажано й більше). Як вважає Лисицький, цим забезпечуватиметься орієнтація нації на високі цілі і насамперед на те, щоб «перестати розбігатися та вимирати». На відміну від усіх попередніх урядів, коаліційному, на думку експерта, треба буде розпочати соціальний діалог із роботодавцями та профспілками, спрямований на збільшення темпів соціально-економічного зростання країни, а також на максимальне використання її конкурентних переваг у світовій торгівлі. Разом із тим він погоджується з думкою Безсмертного про те, що ті роботодавці, яким буде надана можливість скористатися цими конкурентними перевагами, а також поліпшеним оподаткуванням, повинні прийняти на себе високі соціально- економічні зобов’язання...
Лідером із розробки програм назвав нашу країну виконавчий директор Нацбанку України Ігор Шумило. Однак, на його думку, відмінність наших програм від зарубіжних полягає в тому, що вони не здійснювалися в повній мірі. За його словами, всі політики готові підписатися під вимогою про високі темпи розвитку економіки та підвищення добробуту населення. Але набагато важливіше для них вирішити такі принципові питання, як скасування мораторію на продаж землі, підвищення пенсійного віку. На думку банкіра, вирішення цих питань є важливішим, аніж підготовка чергової програми. Реалізувати її, не приділяючи уваги названим непопулярним рішенням, буде практично неможливо.
Нібито продовжуючи думку попередника, президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер висловився за те, що на сьогодні Україні («якщо ми хочемо ремонтувати нашу економіку») необхідна рішуча права політика. Цільовою функцією в цих умовах стає, за Пасхавером, «свобода енергії сильних, а обмежувачем (цієї свободи. — Авт. ) — благополуччя слабких». На думку експерта, швидкі темпи економічного зростання «бувають тільки в результаті правої політики, а в результаті лівої їх не буває». У стабільній розвиненій економіці права та ліва політики зміняють одна одну на зразок маятника. «Спершу приходять праві та ремонтують економіку, потім ліві її експлуатують, — каже Пасхавер, — і таким чином досягається певна стабільність». Він стверджує, що перше завдання для будь-якого уряду, який прийде до влади, буде створення «акцентованої правої економіки, правої політики в економіці». Пасхавер дав чітку відповідь на запитання Азарова та наголосив, що «винні у зменшенні темпів зростання ті, хто здійснив цю революцію», й економіці довелося служити їхньому бажанню змінити політичний режим. «Але тепер, — зазначає експерт, — зміна політичного режиму передбачає принципово інші методи господарювання: навіть законодавство старого режиму (зокрема, криміналізовані механізми відшкодування експортерам ПДВ. — Авт.) не підходить для нової влади». «Поєднання правої політики в економіці з усвідомленням того, що вона повинна працювати в нових політичних рамках, і є, на мою думку, основою для коаліційної угоди», — підбиває підсумок Пасхавер.
Можна сказати, що на відміну від туманної інформації, яка час від часу проникає з-за лаштунків коаліційних переговорів, це був чіткий і, головне, чесний висновок. Чи прислухаються до нього ті, хто веде зараз напружені і доволі вже набридлі країні переговори?
