Буквально окрилена перемогою помаранчевої революції, українська діаспора в Америці вирішила напередодні візиту Президента України Віктора Ющенка до Сполучених Штатів у черговий раз простягнути руку далекій батьківщині. Минулого тижня у Нью-Йорку завершив роботу другий форум «Організація українсько-американських бізнес-мереж», скликаний Українським конгресовим комітетом Америки.
Зміст цієї відвертої розмови можна викласти дуже коротко. Наша країна говорила про свою відкритість світові, обіцяла подолати корупцію та просила інвестицій, тоді як бізнесовий американський світ, представлений в основному українською діаспорою (причому не тільки суто українського етнічного походження), а також переважно підприємцями, які вже працюють на українському ринку, висловлював захоплення мужністю Майдана, беззастережно вітав перемогу помаранчевої революції, програми нової влади та заходи з їхньої реалізації, що вживаються урядом. Але щодо прямих інвестицій висловлювання були значно обережніші.
Офіційно, з трибуни, Нью- Йорк говорив Україні остаточне революційне «Так!». Однак при цьому усе ж зауважував, що поспішати слід повільно, після детальної розвідки того, що відбувається. Україна має стати членом СОТ, отримати статус країни з ринковою економікою, наблизитися до Євросоюзу. Тоді й виникатимуть міжнародні бізнес-мережі. Приміром, Майкл Блейзер, засновник могутньої американської фундації «СигмаБлейзер», яка успішно та, як вказувалося на форумі, прозоро працює також в Україні, наголошував на тому, що економічний потенціал України є такий же, як і у країнах, які нещодавно вступили до ЄС. Однак, на його думку, починаючи з виборів, в нашій країні був істотно збільшений також потенціал інфляції, й утримати темпи розвитку без іноземних інвестицій практично неможливо. За прогнозом Блейзера, вони в найближчі п’ять років істотно зростуть. У той же час в кулуарних розмовах з пресою американські підприємці відкрито говорили про ризики інвестицій в українську економіку, закладені як старою владою, що продукувала корупційну олігархічну систему, так і новими урядовцями, які просто не можуть перед виборами до парламенту порушити видані Майдану обіцянки. Зокрема, в інтерв’ю «Дню» (повністю його можна буде прочитати у найближчих числах газети) Майкл Блейзер наголосив, що запроваджувані новим бюджетом на 2005 рік 50 відсоткові відрахування від прибутків усіх державних підприємств, а також підприємств із державними корпоративними правами, «є самовбивством для українського інвестиційного клімату, бо це неприйнятно для будь-якого інвестора». За його словами, «це вб’є українську приватизацію».
Інвестиційні проблеми, пов’язані з новим українським бюджетом, багаторазово спливали на форумі. Народний депутат Володимир Майстришин у розмові з «Днем» висловив, зокрема, тривогу з приводу того, що, на його думку, вже найближчим часом в Україні зможуть виживати лише ті підприємства, які заздалегідь подбали про сучасне технічне переоснащення. Решта — приречені на зникнення. І це, на думку депутата, може завдати серйозної шкоди процесу створення у країні середнього класу, а також призвести до соціальної напруги в суспільстві.
Однак при обговоренні перспектив нарощування виробництва товарів народного споживання йшлося про те, що нинішні події можуть сприяти тому, що слово «Україна» стане своєрідним брендом, який приноситиме додаткові доходи державі та народу. На жаль, дискусія з цього приводу не вивела на рішення. Єдиний реальний вихід для українських товарів за нинішніх умов, як вказувалося на форумі, — це «приліпитися» до солідної американської чи іншої іноземної фірми й використовувати для початку її бренд... Сумно. Хоча гідні брендів товари у країні вже виготовляються і, до того ж, непогано продаються...
У представників українського бізнесу знаходилися й досить переконливі аргументи на користь того, чому інвестиції слід вкладати саме в нашу країну. Зокрема, йшлося про те, що Україна вже досягла такого рівня розвитку, що її економіка зростає незалежно від позитивних, а чи й негативних дій уряду.
Об’єктивну ситуацію у фінансовому секторі України вималював голова правління банку Calyon Bank (Україна) Жак Муньє. На його думку, у нас «дуже крихка банківська система». А Стівен Джонстон (ОPIS), зокрема, зауважив, що в Україні існує нестабільність, зумовлена також і загрозою «фізичної експропріації» власності з боку уряду. Тож фінансист запропонував засторогу від цього — страхування відповідних ризиків. Відомий в Україні та Америці підприємець Григорій Ваксман (повністю інтерв’ю з ним найближчим часом також можна буде прочитати в «Дні») сказав автору про те, що помилки, «допущені в ході попередньої приватизації, потрібно виправляти спокійно, в закритому режимі, не роблячи з цього піарівську кампанію, оскільки це гальмує й гальмуватиме інвестиційний клімат». На його думку, інвестор, який вкладатиме кошти в Україну, не повинен думати про те, що наступний уряд також відбиратиме власність, оскільки вважатиме, що його попередники «були неправі». «Це створює чисто негативний прецедент», — переконаний бізнесмен.
Антиреприватизаційні висловлювання та коментарі в ході форуму можна було почути й від членів української делегації. Тож її керівники — міністр промислової політики Володимир Шандра та міністр юстиції Роман Зварич — здебільшого спрямовували всі свої зусилля на те, щоб заспокоїти схвильованих інвесторів. Міністр юстиції навіть зробив спробу звинуватити українську пресу в поширенні неправдивих даних щодо реприватизації. Пан Зварич своєю запальною промовою під час прийняття в Нью-Йоркському університеті ставив за мету остаточно переконати американських інвесторів в інвестиційній привабливості України. І це йому майже вдалося за рахунок справді визначного красномовства. Однак пан міністр, який неодноразово вживав пишномовні вирази «мій Президент», «мій уряд», припустився й певної помилки, перенісши внутрішньоурядову полеміку щодо реекспорту нафти (до чого причетна його дружина) до зали закордонного університету й вимагаючи відміни відповідної постанови уряду. Та це б ще нічого. У цій же промові міністр юстиції, перебуваючи у закордонному відрядженні як офіційна особа, але усе ще, мабуть, уявляючи себе в опозиційних лавах революційного Майдану, у пропагандистському запалі серед багатьох правильних речей вдався до досить сумнівного пасажу. Немає підстав сумніватися у щирості і добрих намірах міністра, однак він мимоволі створив антирекламу інвестиційного клімату в Україні.
Відкривши потенційним інвесторам, що його міністерство запустило в українських судах правові процедури щодо шести або семи підприємств, які були незаконно приватизовані, міністр юстиції заявив (цитуємо точно за диктофоном переклад з англійської мови, якій наш урядовець віддавав перевагу у виступах за кордоном): «Дозвольте мені бути, можливо, більш щирим і менш дипломатичним, ніж цього вимагає моя урядова позиція. Наші суди корумповані. Нашим суддям не можна довіряти. Це є проста правда, це є незаперечна дійсність про Україну, дійсність, яку помаранчева революція не змінила...» Далі, після незначного вагання, щоб не порушити «демократичну чутливість людей, присутніх у цьому залі» (а у дужках зауважив: «Якби тут був присутній суддя Футей, то він би наказав мене повісити на найближчому дереві»), міністр юстиції повідомив, що його відомство готове подати на розгляд уряду та парламенту законопроекти, які посилять повноваження міністра започатковувати дисциплінарні процедури проти корумпованого судді, а також значно змінити склад кваліфікаційних комісій. Схоже, міністр, який, за його словами, вже отримав від Президента надзвичайні повноваження, планує стати ще й своєрідним «надсуддею» країни.
По закінченні описаної промови автор хотів відшукати якщо не суддю Футея, то хоча б його сина Андрія, почесного консула України у штатах Огайо та Кентуккі, з яким перед тим познайомився на форумі, щоб отримати якусь правову підтримку. Та не розшукавши у велелюдній залі цих «людей з демократичною чутливістю», вирішив діяти так, як підказував професійний обов’язок і власний юридичний багаж, і попрямував через натовп до міністра. Відбувся наступний діалог.
— Коли ви тут говорили про суди в Україні, то чи не забули про презумпцію невинності?
— Я, звичайно, пам’ятав. Але що ви хочете сказати: ви не знаєте про те, що наші суди корумповані?
— Так, але я не знаю, на скільки процентів...
— А ви чули, щоб я назвав суддю Іваненка чи якогось іншого корумпованим суддею?
— Ви сказали, що всі суди...
— Я цього не казав. Я сказав: наші суди скорумповані...
Наступного дня один з народних депутатів, що брав участь у форумі, повідомив «Дню» про негативну реакцію, яку викликали в інвесторів «одкровення» міністра. Проведене «Днем» експрес-опитування серед українських та американських учасників форуму це також підтвердило.
Але загального настрою американських підприємців та інвесторів на співробітництво з Україною, на взаємовигідне інвестування у її економіку цей епізод не змінив. Хоча, мабуть, і додав деяких сумнівів. Коментуючи «Дню» підсумки форуму, віце-президент Європейської бізнес-асоціації та партнер і керівник з юридичних питань компанії «ПрайсвотерхаусКуперс Україна» Хорхе Інтріяго зазначив: «Віктор Андрійович і його команда працюють лише три місяці. І їм треба зробити ще багато реформ. Та погано те, що ніхто не знає, що буде з реприватизацією. Що буде, коли буде? Які компанії?» Водночас у Інтріяго від форуму хороші враження. «Це лише перший етап промоушен України, — говорить він. — Україна хоче інвестицій. Це — хороші слова. Тому що раніше вона й не хотіла». Аналогічну оптимістичну думку щодо наслідків даної зустрічі висловив «Дню» й народний депутат України Михайло Ратушний. Він вважає, що у зв’язку з гострою потребою країни в інвестиціях, усім народним депутатам і йому особисто доведеться дуже багато й прискіпливо працювати над створенням відповідної, сприятливої для інвестицій, законодавчої бази. «Якщо ми це не зробимо, — наголошує депутат, — буде погано».
КОМЕНТАРІ
Андрій БІГУН, представник міністерства торгівлі США (колишній комерційний аташе посольства США в Києві):
— Є надія, що новий уряд України створить усі умови для притягнення інвестицій в Україну. Нині щодо цього є всі позитивні ознаки. Це перша така конференція за часів нової влади в Україні, й уже перші її години дали нам сигнал про те, що ми на правильному шляху — імідж України відчутно поліпшився. Про це я можу судити з дискусії на секції інформатики. Вона показала, що ми вже минаємо етап, на якому обговорюється питання, чи слід інвестиціям входити. Нині йшлося вже про спільні проекти. А для того, щоб поліпшити умови для входження інвестицій, пропонувалося, зокрема, створювати асоціації в галузях співробітництва. Виникало й багато інших ідей. Отже, сьогодні маємо позитивні ознаки. А серед них і ту, що під час зустрічі Президента України Віктора Ющенка з керівництвом Сполучених Штатів дискутуватиметься питання про надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Я маю надію, це моя особиста думка, що воно зрушиться.
Володимир МАЙСТРИШИН, народний депутат України:
— Сьогодні в нашій країні працюють суди, тому я раджу будь-якому інвестору, який потерпатиме від тієї чи іншої дії, зокрема й від дій уряду, звертатися до судів, і я гадаю, що він свої права зможе відстояти. Ми бачимо навіть, що намагання з наскоку взяти «Криворіжсталь» реалізувати не вдалося. Більше того, я радив уряду не включати до закону про бюджет-2005 вилучення тієї чи іншої вільної економічної зони. Слід би було навести лад у цій царині за формальними ознаками, тобто за невиконанням інвестзобов’язань. А далі слід би було закрити можливість запровадження у цих зонах нових інвестиційних проектів. Тоді б усе було прозоро, зрозуміло й законно. Але нині я вже точно знаю, що цю мою поправку, як і деякі інші, урядом не враховано. І коли сьогодні на нашому форумі йдеться про іноземні інвестиції, то я не можу зрозуміти, чому уряд України, маючи серйозний рейтинг країни з відкритою економікою, відкидає вигідні кредити міжнародних фінансових організацій (під 5% річних), серед іншого й для фінансування дефіциту бюджету, та продовжує нарощувати обсяг приватизації (у три рази порівняно з 2003 роком). Ставка на приватизацію в нинішніх умовах може дати збій. Адже час швидко спливає, і, скоріше за все, реально приватизація розпочнеться лише з другого півріччя. За цей короткий період зробити ефективний продаж і отримати пристойну ціну об’єктів, які не пройшли передприватизаційну підготовку, буде дуже важко. Тож можна передбачити, що справа не обмежиться невеликими об’єктами і може дійти й до продажу «Укртелекому», хоча нині уряд декларує, що не продаватиме стратегічних об’єктів, мабуть, розуміючи, що постреволюційний інвестиційний клімат для цього ще не визрів. А кредити дали б нам час, щоб попрацювати над інвестиційним іміджем України й лише тоді, недешево, продавати вітчизняні підприємства. Нині ж через відмову від кредитів ми втрачаємо можливість спрямувати вкрай необхідні кошти на відновлення житлово-комунальної сфери. Для цього є дуже гарна схема залучення інвестицій. Відповідному сектору на Заході допомогли піднятися концесії. Їх, разом з кредитами, можуть отримувати приватні підприємства за умови збереження комунальних тарифів. Зрозуміло, щоб отримати прибутки, ці підприємства в першу чергу вкладатимуть кошти в енергозбереження. Чи слід розповідати, наскільки це для нашої країни серйозно? Адже у цій сфері використання енергоресурсів на 50% перевищує дійсні потреби. На жаль, ці проблеми сьогодні мало кого в уряді турбують. Навіть міністр фінансів, якого я глибоко поважаю як економіста, відповідаючи на моє запитання з цього приводу, зауважив: «А хай комунальники самі для себе вирішують...»
Андрій ФУТЕЙ, почесний консул України в штатах Огайо та Кентуккі:
— Можу відзначити дуже велике зацікавлення американського бізнесу й американських політиків щодо можливостей інвестицій в Україну, так само й щодо підтримки теперішнього Президента та його адміністрації. Президента поважають і вважають: якщо він утримається, тоді в Україні будуть краще здійснюватися зв’язки з Америкою. І українська діаспора тепер більше зацікавлена в придбанні нерухомості в Україні, в інвестиційних проектах в Україні. Останніми роками вона боялася ввозити свої гроші в Україну. Але тепер усі знають, що безпека інвестицій забезпечуватиметься як політичними, так і юридичними засобами.
Григорій ГУБСЬКИЙ, директор компанії «Грім-сервіс» (Україна):
— На цій конференції ми хочемо заявити про себе, розповісти про те, що ми робимо в Україні — продаємо, забезпечуємо сервіс і ремонтуємо електроінструменти з багатьох країн. Ми хочемо, щоб ті люди, які мають намір вкладати гроші в українську економіку й розвивати у нас свій бізнес, знали, що в нас є можливість супроводити будь-які бізнес-проекти й забезпечувати їхню успішність. Певні бізнесові контакти ми вже започаткували, щоправда, не з американськими колегами, а з підприємцями з України, яких тут зустріли. Та ми не втрачаємо надії...
Василь МОЖАР, віце-президент холдингової компанії «Київміськбуд», заслужений економіст України:
— Від форуму в мене хороші враження. Це — подія, яка піде на користь, тим більше в тій ситуації, яка є нині в Україні після виборів. У мене є надія, що американські інвестори, які тут говорять про наміри прийти в Україну, не зустрінуться у нас з великими ризиками. У цьому разі можна очікувати, що іноземні інвестиції в Україну істотно зростуть. Більше того, я вважаю, що іноземним інвесторам варто ризикувати. Я також розумію, що чим більше ризику, тим дорожчими будуть інвестиції. Але нам треба над залученням інвестицій наполегливо працювати. Адже кредит довіри, який нині відчувається, не безкінечний. Вже за кілька місяців буде зрозуміло, чи переважають популістські мотиви в політиці нашого уряду, чи вона цілком реальна. У останньому разі ризиковані моменти нівелюються й інвестиції підуть на користь. Якщо ж ні, то немає про що й говорити...
Валерій АСАДЧЕВ, перший заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради:
— Я виступав серйозним опонентом урядових поправок до бюджету, при всіх позитивах його соціальної спрямованості, на мою думку, в нього є колосальні вади в доходній частині. А також щодо підтримки власного підприємництва, всіх суб’єктів господарювання та в першу чергу — малого й середнього бізнесу. Щодо іноземного інвестора, то йому доведеться рахуватися з колосальними інфляційними очікуваннями, які існують у країні. Тут, у Нью-Йорку, я вже зрозумів, що інвестори зі Сполучених Штатів, які готові співпрацювати з Україною, ще не до кінця знають і розуміють умови гри, які має запропонувати нова влада, та ще слабо орієнтуються в ситуації, яка сьогодні склалася в Україні. Зокрема, на розгляд нинішньої сесії Верховної Ради було винесено питання про те, чому раптом у країні виникла інфляція після достатньо довгого безінфляційного розвитку. І практично ніхто на це запитання не відповів. А Україна сьогодні стоїть на порозі серйозних інфляційних деформацій. Відтак нам не просто дати хороший сигнал інвесторам відносно того, що їхні інвестиції будуть безпечними й перебуватимуть під захистом закону. Сьогодні я почув навіть пропозицію страхувати інвестиції від ризику експропріації. Втім, я вважаю, що прибутки страхової компанії будуть дуже значними, оскільки такого ризику в Україні ніколи не буде. Більше того, я є затятим супротивником реприватизації та глибоко переконаний, що і її в нас не буде. Я навіть проти того, щоб про неї говорили. Адже нинішні власники «Криворіжсталі» готові піти на договірну співпрацю. А кричати про велику кількість об’єктів, які підлягають реприватизації, не можна, бо цим буде перекреслено весь інвестиційний клімат і ті наміри інвесторів щодо України, які добре відчутні у Сполучених Штатах. Коли сюди прибуде з візитом наш Президент, він має спростувати наміри щодо реприватизації й дати повні гарантії інвесторам, які хочуть приїхати в Україну та вкласти свої кошти.
Олена БАРБАРОВА, генеральний директор Асоціації інвестиційного бізнесу України:
— На цьому форумі зібралося дуже багато людей, зацікавлених у співпраці з Україною. За моїми спостереженнями, вони тут, в Америці, уважно спостерігають за кожним кроком нашого уряду й парламенту, завжди зичать нам успіху та сподіваються на краще, щоб отримати змогу працювати в розвиненій країні, якою незабаром має стати Україна. Американські інвестори, безумовно, поспіль прагматики та постійно аналізують також і наші ризики, якщо навіть про це не говорять. Нині вони найбільше сподіваються на те, що Україні врешті вдасться створити рівні правила гри, й тоді іноземні приватні інвестиції та бізнес зможуть співпрацювати з приватним бізнесом у нашій країні та не буде потреби у втручанні держави у ведення приватних справ, що в принципі не властиво ринковим країнам, якою має стати й Україна. Інвестори в США сподіваються, що в Україні бізнес буде відділений від влади. При цьому аналізують і ухвалений нещодавно бюджет, але я не чула, щоб його оцінювали як занадто ризикований.
Олександр ГУДИМА, народний депутат України:
— Я б хотів зробити акцент на новій українській ініціативі, яка вже, на жаль, затрималася на два роки. Йдеться про те, що Україна побудувала нафтопровід Одеса — Броди, який мав би бути інвестиційним проектом з транспортування каспійської нафти до Європейського Союзу, минаючи територію Росії. Сьогодні український уряд проробляє концепцію міжнародного нафтового консорціуму, в якому він бачить участь міжнародних фінансових інституцій та споживачів нафти, а також — головне — власників каспійської нафти, зокрема американські та казахські нафтові компанії. Протягом найближчого місяця буде сформована відповідна пропозиція інвесторам. У ній ітиметься про створення консорціуму з власності нафтопроводу. На моє глибоке переконання, в ньому Україна не повинна мати більше, ніж 50%. Тобто повноцінними власниками повинні бути як компанії, яким належить нафта, так і європейські компанії-споживачі. Тільки такий консорціум може створити перспективу того, що нафта з Каспійського регіону врешті досягне світових ринків через порти Європи. Сьогодні цей газопровід закоркований російською нафтою. І український уряд має ухвалити з цього приводу не тільки економічне, а й, головним чином, політичне рішення. Російська нафта має бути витіснена з цього нафтопроводу, за допомогою міжнародного консорціуму його слід наповнити каспійською нафтою, щоб вона могла потрапити до споживачів Європейського Союзу. Інтереси України в цьому повністю збігаються з його інтересами. Так само й у справі диверсифікації транспортування в Європу газу. Коли обстановка в Ірані, який сьогодні ще лякає світ своєю ядерною енергетикою, стабілізується, я прогнозую також утворення міжнародного газового консорціуму у складі таких держав, як Іран, Туркменістан і Україна. Вони можуть побудувати транснаціональний газопровід через Чорне море. І тоді Європа, як і Україна, зменшить свою енергетичну залежність від Росії. Я гадаю, не варто розповідати, наскільки це важливо для всіх нас. Українська держава має забезпечити вигідні економічні умови для транспортування каспійських енергоносіїв. Я сподіваюся, що даний форум приверне увагу американських інвесторів до цих важливих проектів, тоді як Україна має забезпечити їм режим найбільшого сприяння.
Олег ГАВРИЛИШИН, відомий економіст, співробітник Міжнародного валютного фонду:
— Україна після отримання незалежності, здавалося б, стрімко пішла вперед, але зупинилася в статусі олігархічної системи. Нині уряд Президента Ющенка отримав можливість відновити рух до демократичної ринкової системи, який мав би початися ще 15 років тому. Гадаю, є дуже багато інвесторів у світі, які трошки розчарувалися в Україні останніми роками, а тепер знову приглядаються, чи дійсно відбуваються зміни. Але не обов’язково ухвалювати для цього якісь закони. Хоча й вони потрібні. Головне — показати, як це відбувається на практиці. Чи є уряд та створювана ним система транспарентною, чи з’явилися можливості для стабільності, щоб не було зміни законів, які можуть зменшити капітал інвесторів.
