Фонд держмайна незадоволений структурою управління корпоративних прав держави і збирається ініціювати її корекцію. Про це заявив перший заступник голови ФДМ Євген Григоренко. За його словами, внаслідок безсистемної приватизації держава втратила контроль над низкою стратегічних ринків, і водночас продовжує володіти пакетами акцій, які їй абсолютно не потрібні. Такого висновку керівництво Фонду дійшло не раптово, а після формування реєстру корпоративних прав держави. Тепер у ФДМ нарешті точно знають, хто саме і як управляє держмайном. Виявилося, що на сам Фонд припадає лише близько 30% корпоративних прав. Інші розпорошені між галузевими міністерствами та холдингами.
Загальна балансова вартість об’єктів, що перебувають у власності держави, за словами Євгена Григоренка, становить 34 мільярди гривень. З них 20 мільярдів припадає на галузеві холдинги. Загалом їх у країні нині 33. Причому лише 12 з них перебувають в управлінні Фонду держмайна. Перший заступник голови ФДМ зазначає, що чимало міністерств «перенаправляють» корпоративні скандали на Фонд, користуючись тим, що мало хто знає про реальних керівників держпідприємств. Тепер же, коли сформовано реєстр, «дурість кожного видно буде».
Болючим мозолем ФДМ є тема про управління невеликими пакетами акцій підприємств, які ніяк не вдається продати на численних тендерах. Нині в розпорядженні Фонду перебувають 268 підприємств з держпакетами акцій менше за 10%, і ще 213 — з пакетами 10—20%. Ніякого впливу на виробничу політику та структуру менеджменту такі пакети державі не дають, але й позбутися їх складно. Згідно з нинішнім законодавством, стартова ціна об’єкта при приватизації не може бути нижчою за оціночну вартість. Євген Григоренко повідомив, що в програмі приватизації до 2008 року, яка найближчим часом буде передана в парламент, є стаття, що дозволяє віддавати нікому непотрібні пакети акцій у власність комерційних структур за символічну плату, або в обмін на мінімальні інвестиційні зобов’язання. Якщо ж приватизаційна програма знову не сподобається депутатам, ФДМ збирається ініціювати це нововведення окремим невеликим законопроектом.
Поки до обговорення в парламенті справа не дійшла, Фонд має намір передати «дріб’язок» у так звані корпоративні фонди. Планується, що ними за певну плату керуватимуть приватні фондові компанії. Євген Григоренко вважає цю ідею перехідною. На його погляд, корпоративні фонди навряд чи зможуть налагодити ефективне використання держпакетів акцій і займуться насамперед організацією способів їх продажу. А це, власне, Фонду держмайна й треба.
А ось більші пакети чекає інша доля. Їх за галузевою ознакою об’єднуватимуть у фінансові холдинги. Ці принципово нові для держави структури займатимуться не виробництвом і маркетингом, а лише контролем за фінансовими потоками підприємств. Експериментальним прикладом такого холдингу є «Єдина енергетична компанія», створенням якої зараз займається уряд. Нова структура передусім вимагатиме адекватного представництва в менеджменті дочірніх підприємств, і, можливо, добиватиметься справедливого розподілу дивідендів. Звісно, мало в кого є ілюзії щодо роботи таких холдингів виключно в державних інтересах, але така форма управління виглядає явно сучасніше, ніж нинішні «союзи меча і рала».
Якщо говорити про імпровізації Фонду держмайна, що плануються загалом, то навряд чи на нинішньому етапі перерозподілу власності в країні у держави є шанси на рівних конкурувати з приватними промислово-фінансовими групами. А значить, якщо якісь із задуманих реформ і будуть здійснені, то саме на користь останніх. У цих умовах прискорена приватизація вбачається єдиним розв’язанням проблеми корпоративного управління в державному секторі.
