Із середини грудня минулого року точаться суперечки між студентством та адміністрацією Донецького національного університету щодо присвоєння цьому вишу імені його ж випускника, видатного поета Василя Стуса. Ініціатива студентів отримала спротив обласної ради та керівництва університету, деяких представників Партії регіонів, із одного боку, та підтримку Президента України, міністра освіти та науки, провідних громадських діячів, письменників, літераторів — з іншого. Про це читайте в попередніх номерах «Дня».
Кінець інтриги наступив доволі швидко. На прес-конференції з офіційною заявою виступив керівник профспілки студентів ДонНУ Олексій Булавін. Він повідомив представників ЗМІ про відсутність студентської підтримки в питанні надання університету імені Василя Стуса і виголосив заяву від імені профспілки про бажання залишити назву університету такою, якою вона є зараз.
Підписи, зібрані на підтримку присвоєння університету імені Василя Стуса, вперше були представлені на огляд представникам місцевих ЗМІ вже 24 грудня 2008 року в Донецьку, під час прес-конференції, яка відбулася в інформаційному центрі «Восток-медіа». Місцеві ЗМІ практично весь час роботи ініціативи колишніх та дійсних студентів поширювали численні інформаційні матеріали. Практично не висвітлюючи заяви та звернення студентської ініціативи, основну увагу місцеві друковані медіа звернули на особу Василя Стуса, його творчу та громадську позицію. Однією з найбільш ретрансльованих тем стала тема рівня поетичної обдарованості та майстерності, які ставилися під сумнів, як і «антирадянська» діяльність правозахисника.
Апофеозом розгорнутої керівництвом профкому студентів ДонНУ та адміністрації університету кампанії стало проведення 12 лютого зборів трудового колективу університету та студентської конференції. Серед представників трудового колективу було поширено пакет документів зі зверненням міністра освіти та науки Івана Вакарчука до ректора ДонНУ «з проханням обговорити в колективі та на вченій раді університету питання щодо присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса». Другим документом був лист народних депутатів України (з Партії регіонів, «Нашої України» та БЮТу) до ректора ДонНУ з проханням «розглянути на загальних зборах трудового колективу питання щодо надання Донецькому національному університету імені Володимира Івановича Дегтярьова».
Наводимо текст третього документу — звернення «ініціативної групи студентів» — повністю, з дотриманням стилю та правопису: «Шановний Володимире Павловичу, ми студенти Донецького національного університету з повагою звертаємось до Вас з проханням та вимогою висловити нашу думку на вченій раді університету стосовно присвоєння нашій альма-матір ім’я Василя Стуса. Ми виступаємо з ініціативою залишити ім’я нашого університету та заборонити присвоєння ДонНУ імені Василя Стуса. Адже він є національним без будь-якого імені». Звернення датоване 10 лютого 2009 року. Під ним стоять підписи 13 студентів ДонНУ. На всіх трьох документах стоїть штамп ДонНУ із зазначенням індексу документа та дати.
Не менш вартим уваги є четвертий документ. Це ксерокопія статті Марка Сікорського «Не зачепило, а достало!» з друкованого видання «Донецкие новости». Попри щедру цитованість нотаток Василя Стуса, автор доходить несподіваного висновку: «І тут у мене виникає запитання: хто чинив благородніше — людина, яка сотні інших назвала недоумками і втікла (правопис і стиль автора збережені. — Авт.), чи ці сотні, більшість із яких чесно робили свою справу, показуючи красу українського слова, знайомлячи дітей військових, що приїхали з Далекого Сходу, Середньої Азії і Кавказу з українською літературою, хай і в російському перекладі? Хто чесний? Той, хто життя чесно прожив у Донбасі, говорячи українською мовою у суто російськомовних містах, усвідомлюючи свою роль вчителя, чи той, хто просто втік?»
Далі міститься пасаж автора статті про те, що Василь Стус був борцем за ідеали Леніна. І поряд із цією статтєю-доносом, підкреслюємо, розданої персоналу ДонНУ, є рубрика «Мнение». Тут було розміщено коментарі на статтю іншого автора «Донецких новостей», Руслана Мармазова, під промовистим заголовком «Стусу — Стусово».
Цитуємо мовою оригіналу: «Глеб: Как сразу взбесились в своей патологической злобе разные нацики, набросившиеся на журналиста за объективное изложение сути вопроса. Лично я прочитал все те стихи Стуса, которые нашел в Интернете и на полках донецких библиотек. Это же просто убожество, а не поэзия! Бумагомарательство. Может быть, где-то в Галиции, это есть вершина стихосложения, но мой донбасский интеллект не может назвать этого «поэта» плохим...»
Наявність останньої публікації в пакеті документів видає задум організаторів зборів. Йдеться не про те, щоб представити альтернативні пропозиції, а спрямувати всі зусилля на паплюження ініціативи студентів щодо надання ДонНУ імені Василя Стуса й проти самого поета. Показовим є факт відсутності листа від 29 грудня 2008 року в цьому пакеті документів. Він був зверненням до ректора ДонНУ Володимира Шевченка, в якому мова йде про ініціативу, інформація про зібрані підписи дійсних студентів, згадуються імена видатних сучасників — представників української культури, науки, інтелігенції, які підтримали ініціативу надання ДонНУ імені Василя Стуса.
Переглядаючи надані персоналу документи, доходиш висновку, що ініціатива надання імені Василя Стуса виходить від міністра освіти та науки України Івана Вакарчука. В той час, як реальними та єдиними ініціаторами є колишні та дійсні студенти ДонНУ. Саме вони проголосили про початок роботи ініціативи ще 17 грудня. Натомість, звернення міністра датоване 30 грудня 2008 року. Мета такої підміни документів — показати, що ініціатива надання ДонНУ імені Василя Стуса належить чиновникам з Києва, а не донецьким студентам.
Подібна реакція адміністрації видає ще одну мотивацію — бажання й надалі уникати реального визнання поета Василя Стуса в 50-ту річницю закінчення Сталінського педагогічного університету. Меморіальна дошка на філологічному факультеті ДонНУ існує для делегацій з Києва та офіційних заходів, але не міняє по-справжньому «радянського» ставлення керівництва університету до поета.
Нагадаємо нашим читачам, що ректор ДонНУ є водночас головою обласного осередку товариства «Просвіта». Культурний парадокс?
О 16.00 12 лютого в актовому залі університету розпочалася студентська конференція ДонНУ. Серед почесних гостей заходу був присутній відомий телевізійний персонаж Володимир Корнілов, керівник Київського філіалу Інституту країн СНД. Практично поруч з ним знаходилася проректор ДонНУ з виховної роботи Тетяна Мармазова.
Делегатами студентського форуму стали відібрані представники студентської профспілки та органів студентського самоврядування. Серед усіх присутніх ініціаторів надання університету імені Василя Стуса з лав студентів було запрошено лише декілька осіб. Керівник однієї з найбільших молодіжних організацій Донецька ДОМГО «Поштовх», яка має представництво на всіх факультетах ДонНУ, отримав можливість виступу, але не мандат з правом на голосування.
Після офіційної реєстрації учасників зборів, обрання мандатної та лічильної комісій було поставлено три питання на обговорення. Перше — щодо ініціативи міністра освіти та науки України Івана Вакарчука щодо надання ДонНУ імені Василя Стуса. Друга — щодо надання ДонНУ імені Володимира Дегтярьова, і третя — від імені «ініціативної групи студентів» щодо залишення нинішньої назви.
Після того як була озвучена позиція профспілки студентів та студентського самоврядування, слово було надано голові ДОМГО «Поштовх» Юрію Матущаку. В своєму виступі він зазначив, що на нинішніх зборах озвучується неправдива інформація. І найнебезпечнішим, на думку Юрія Матущака, є те, що ця неправда спрямована на студентів ДонНУ. Він висловив сумнів у чесності та прозорості збору підписів студентів з боку профспілкового комітету. Згідно зі твердженням речників останнього, протягом 10—11 лютого ними було зібрано більше п’яти з половиною тисяч підписів студентів на підтримку ідеї ненадання університету жодного імені. Юрій Матущак навів приклади маніпуляції та дезінформації студентів, коли, наприклад, оголошувалося, що з наданням університету імені Василя Стуса він втратить статус національного. Крім того, він допустив використання адміністративного ресурсу під час збору підписів представниками профкому студентів ДонНУ.
Як основний інформаційний партнер ініціативи колишніх та дійсних студентів ДонНУ щодо надання йому імені Василя Стуса виступив редактор Порталу неполітичних новин NGO.donetsk.ua Денис Ткаченко. Він наголосив, що нинішня конференція студентів є наперед зрежисованим дійством, однак воно повністю показує результат «тесту на Стуса». І саме за ним можна визначити, наскільки патріотичним є виховання студентів ДонНУ та справжню налаштованість адміністрації університету. Свій виступ він закінчив словами: «Я бачу, що в Донецьку совку настає гаплик! Такий посилений опір адміністрації університету загиблому Стусу — це яскрава демонстрація слабкості». Основним питанням, яке турбувало представників профспілки студентів та студентського самоврядування, було те, чи фінансують США ініціативу колишніх та дійсних студентів щодо надання йому імені Василя Стуса.
Наступним промовцем став аспірант біологічного факультету ДонНУ, який, посилаючись на третій том творів Василя Стуса, намагався довести, що він висловлювався як проти Донбасу, так і проти росіян та євреїв.
Останній промовець, представник аспірантури історичного факультету ДонНУ, звинуватив Стуса у антисемітизмі та русофобії та повідомив учасників, що ініціатива надання ДонНУ імені Василя Стуса походить від «п’ятої колони нациків», що слідом за наданням імені Василя Стуса ДонНУ слід очікувати «арештів росіян та євреїв». На це випускник історичного факультету ДонНУ зазначив, що сокамерник Василя Стуса, єврейський письменник Михайло Хейфець колись сказав представникам КДБ, які вкотре посадили поета до карцеру, що Тарас Шевченко теж був політв’язнем. І хто пам’ятає прізвища його катів? Він зауважив, що на студентський конференції відбувся суд над Василем Стусом, а не обговорення.
Під час процедури голосування за пропозицію надати ДонНУ ім’я Василя Стуса в залі піднялася лише одна рука. Кандидатуру секретаря Донецького обкому комуністичної партії Володимира Дегтярьова підтримало шестеро студентів. Більшістю делегатів зборів було прийнято рішення про ненадання університету жодного імені.
Тетяна Мармазова, проректор ДоНУ з виховної роботи, виступила з заключним словом, в якому звернулася з пропозицією до представників ініціативи колишніх та дійсних студентів ДонНУ надати приміщення для проведення «Стусівських читань» та інших тематичних заходів.
P.S. Адміністрація університету побачила загрозу собі в намаганні студентів ДонНУ змінити радянські культурні стереотипи та проявила владні симптоми «старих» комуністичних часів. Проте ініціатива колишніх та дійсних студентів ДонНУ довела головне — Донецьк стає новим осередком представників молодої державної нації, яка шукає власних культурних смислів і символів. І це тільки початок.
