Хоча в Луцьку за 11 років, відколи в Україні триває приватизація житла, власниками своїх помешкань стали понад 80 тисяч громадян, але, на думку міської влади, процес ще надто млявий... Приватизовано 28 тисяч 800 помешкань, що становить лише 65,3 відсотка від житлового фонду. І то 74 тисячі мешканців пішли на приватизацію, бо процедура ця була для них практично безкоштовною. Наразі ж громадяни, на думку луцького міського голови Антона Кривицького, стали власниками, але не господарями, про що засвідчує і їхнє ставлення до навколишньої території, до місць загального користування... На 250-тисячне місто — лише 16 товариств співвласників, але якраз ці об’єднання громадян і засвідчують, яким повинен бути господар житла...
Як вважає мер, «у нашій державі треба робити сьогодні те, що дозволено робити сьогодні». А процес приватизації дещо стримує осторога громадян до майбутнього податку на нерухомість. Та, на думку Антона Кривицького, якщо не податок на нерухомість, то орендну плату за муніципальне житло (як в усьому світі!) все одно сплачувати доведеться. На Заході прибутки від такого орендованого муніципального житла становлять до 60 відсотків надходжень у міські бюджети, і ясна річ, що Україна діятиме не інакше. Завідуюча відділом приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому Алла Грабко каже, що за 11 років її співробітники до деталей відпрацювали «процес». Прагнуть, щоб громадянин приходив у відділ лише два рази: здати документи й отримати свідоцтво про власність. При потребі документи оформлять терміново, — не в місячний термін, а за десять днів. Болючою для влади виявилася ситуація з відомчими гуртожитками, адже люди, які тут мешкають, втратили надію на комфортніше житло, а це приватизувати не могли. Проте в Луцьку є досвід, коли й гуртожитки стали просто житловими будинками... На обліку у відділі всі неблагополучні сім’ї, котрі мають неповнолітніх дітей. Їм не забороняють продавати помешкання, але спочатку з’ясовують, чи матимуть дах над головою діти. Так само контролюють і житло, де мешкають самотні громадяни, аби ті не стали жертвами аферистів. Успішно вирішено й ще одну проблему: приватизація житла в Старому місті, на території історико-культурного заповідника. Спочатку діяли правила, які дозволяли тут приватизацію, потім вийшли інші, які її забороняли. Але міська влада знайшла компроміс: приватизують лише ті помешкання, які не мають історико-архітектурної цінності.
